Головна Жом сушеный. Технические условия

    Жом сушеный. Технические условия

    ОТРАСЛЕВОЙ СТАНДАРТ


    ЖОМ СУШЕНИЙ
    Технічні умови

    ГСТУ 18.1-94

    ЖОМ СУШЕНЫЙ
    Технические условия

    ГСТУ 18.1-94


    Чинний від 1995-01-01

    1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

    Стандарт поширюється на сушений жом, який призначений для годівлі сільськогосподарських тварин та як добавка до комбікорму. 

    2. Нормативні посилання

    У цьому стандарті є посилання на такі стандарти:

    ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.;

    ГОСТ 1027-67 Свинец /П/ уксуснокислый триводиый. Технические условия.;

    ГОСТ 2226-88 Мешки бумажные. Общие технические условия.;

    ГОСТ 3118-77 Кислота соляная. Технические условия.;

    ГОСТ 3479-85 Бумага папиросная. Технические условия.;

    ГОСТ 3640-79 Цинк. Технические условия.;

    ГОСТ 4145-74 Калий сернокислый. Технические условия.;

    ГОСТ 4204-77 Кислота серная. Технические условия.;

    ГОСТ 4328-77 Натрия гидроокись. Технические условия.;

    ГОСТ 5962-67 Спирт этиловий ректификованный. Технические условия.;

    ГОСТ 6309-87 Нитки хлопчатобумажные швейные. Технические условия.;

    ГОСТ 6709-72 Вода дистиллированная. Технические условия.;

    ГОСТ 8516-78 Мешки для сахара. Технические условия.;

    ГОСТ 9147-80 Посуда к оборудование лабораторные фарфоровые. Технические условия.;

    ТУ 6-09-5382-88 Свинец /и/ оксид /свинец /П/ окись / ч.д.а, ч.; ГОСТ 13496.3-92 Комбикорма, комбикормовое сырье. Методы определения влаги.;

    ГОСТ 13496.20-67 Комбикорма, комбикормовое сырье. Метод определения остаточных количеств пестицидов.;

    ГОСТ 14192-77 Маркировка грузов.;

    ГОСТ 14919-83 Электроплиты, электроплитки и жарочные электрошкафы бытовые. Общие технические условия.;

    ГОСТ 16539-79 Медь /П/ окись. Технические условия.;

    ГОСТ 18242-72 Статистический приемочный контроль по альтернативному признаку. Планы контроля.

    ГОСТ 19321-73 Статистические контроль качества. Методы случайного отбора выборок штучной продукций.;

    ГОСТ 21241-89 Пинцеты медицинские. Общие технические требования и методы испытаний.;

    ГОСТ 23932-90 Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Общие технические требования.;

    ГОСТ 24104-88 Веси лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия.;

    ГОСТ 24363-80 Калия гидроокись. Технические условия.;

    ГОСТ 24597-81 Пакеты тарно-штучных грузов. Основные параметры и размеры.;

    ГОСТ 25336-82 Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Типы, основные параметры и размеры.;

    ГОСТ 25706-83 Лупы. Типы, основные параметры. Общие технические требования.;

    ГОСТ 26927-86 Сырье и продукты пищевые. Методы определения ртути.;

    ГОСТ 26929-86 Сырье и продукты пищевые. Подготовка проб. Минерализация для определения токсичных элементов.;

    ГОСТ 26930-86 Сырье и продукты пищевые. Метод определения мышька.;

    ГОСТ 26931-86 Сырье и продукты пищевые. Методы определения меди.;

    ГОСТ 26932-06 Сырье и продукты пищевые. Метод определения свинца.;

    ГОСТ 26933-86 Сырье и продукты пищевые. Метод определения кадмия.;

    ГОСТ 26934-86 Сырье у продукты пищевые. Метод определения цинка.;

    ГОСТ 28498-90 Термометры жидкостные стеклянные. Общие техническиечеокие условия.;

    ГОСТ 29251-91 Посуда лабораторная стеклянная. Бюретки. Часть 1. Общие требования.;

    СанПиН 42-123-4089-86 Предельно-допустимые концентрации, тяжелых металлов и мышьяка в продовольственном сырье и пищевых продуктах.;

    СанПиН 42-128-4690-88 Охрана почвы от загрязнения бытовыми и промышленными отходами.;

    СанПиН 4630-88 Санитарные правила и нормы по охране поверхностных вод от загрязнений.;

    СанПиН 4946-89 Санитарные правила и нормы по охране атмосферного воздуха населенных мест.;

    ОСТ 18-383-81 Процессы сахарного производства. Требования безопасности.;

    Медико-биологические требования, и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов, утвержденные Минздравом СССР 01.08.89 # 5061.;

    Інструкція з питань водного господарства цукрових заводів, затверджена концерном “Укрцукор” в 1993 р.;

    Правила, по технике безопасности и производственной санитарии в сахарной промышленности с дополнениями # 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10., утвержденные Минпищепромом СССР в 1972 г. 

    3. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

    3.1 Сушений жом повинен відповідати вымогам цього стандарту та вироблятися за технологічною інотрухцією, яка затверджена в установленому порядку.

    3.2 Залежно від рецептури і технології виготовлення сушений жом виробляється таких видів: баз добавок, амідний, мелясований, бардяний, амідомінеральний.

    Залежно від способу виготовлення сужений жом виробляється в брикетах, гранулах і розсипний, амідомінеральний – тільки в гранулах.

    Розміри гранул; діаметр – не більше 25 мм, довжина – не більше 1,5 діаметра.

    Для підприємств комбікормової промисловості сушений жом без добавок відпускається тільки в гранулах діаметром 19 і 12,7 мм i довжоню не більше 1,5 діаметра.

    3.3 Сушений жом за показниками, які визначаються органолептично, повинен відповідати вимогам, що наведенi в таблицi 1.

    Таблиця 1 – Органолептичні показники

    Показаник Характеристика сушеного жому
    без добавок мелясованого амідного бардяного амідомiнерального гранульованого
    Колір Сірий Сірий з коричневим відтінком Сірий з коричневим відтінком Темно-коричневий Сірий з коричневим відтінком
    Запах

    Специфiчний без затхлого, плісенного та інших сторонніх запахів

    3.4 За фізико-хіміними показниками сушений жом повинен відповидати вимогам, які наведені в таблиці 2.

    Таблиця 2 – Фізико-хiмічні показникі

    Показник Норма сушеного жому
    без добавок мелясованого амідного бардяного амідомінерального гранульованого
    Масова частка валоги, %, не більше 14,0 14,0 14,0 14,0 14,0
    Масовая частка сирого протеїну, %, не менше

    7,0 7,0 7,0 25,0
    Масова частка карбаміду,що добавляється в розчині з мелясою, %, більше 6,0 8,0 –
    Масова частка механічних домищок, %, не більше 1,5 1,5 1,5 1,5 1,5
    Масова частка цукрози, %, не менше 10,0
    Масовая частка незгранульованого жому, %, не більше 10,0 10,0 10,0 10,0
    Маса металомагнітних домішок розмірами до 2 мм, мг/кг, не більше 30 30 30 30 30
    Маса метало-магнітних домішок розмірами більше 2 мм і з гострими гранями, мг/кг, не більше Не допускається

    ПРИМІТКА. При висушуванні жому в сушильних установках, що працюють на твердому паливі, допускається масова частка механічних домішок не більше 2,5 %.

    3.5 Вміст токсїчних елементів і пестцидів в жомі не повинен перевищувати допустимi рівні, які установлені “Медико-биологическими требованиями и санитарними нормами качества продовольственного сырья и пищевых продуктов”, що затверджені Міністерством охорони здоров”я 01.08.89 СРСР # 5061 і наведени в таюлиці 3.

    Таблиця 3 – Допустимі рівні вмісту токсичних елементів і пестицидів

    Показник Норма Метод випробуваная
    Вміст важких металів і миш”яку, мг/кг, не більше:
    ртуть 0,02 За ГОСТ 26927
    миш”як 1,0 За ГОСТ 26930
    мідь 25,0 За ГОСТ 26931
    свинець 1,0 За ГОСТ 26932
    кадмій 0,05 За ГОСТ 26933
    цинк 50,0 За ГОСТ 26934
    Вміст пестицидів, мг/кг, не більше:
    гексахлоран ГХЦГ гамаізомер 0,005 За ГОСТ 1346.20
    фостоксин 0,01 За ГОСТ 1346.20
    ДДТ 0,005 За ГОСТ 1346.20

    3.6 Сушений жом зберігають безтарно.

    3.7 Сушений жом упаковують в три- або чотиришарові склеєні відкриті паперові мішки марки НМ за ГОСТ 2226 або в тканинні мішки ІV категорії за ГОСТ 8516.

    Маса нетто сушеного жому в мішку: розсипного – 15 кг, гранульованого /брикетованого/ – 35 кг. Допустимі відхилення від маси нетто жому в мішку не повинні перевищувати ± 0,5 %.

    Тара, що викориотовуетьоя для упаковки жому, повинна бути міцною, чистою, не зараженою шкідниками хлібних запасів і без сторонніх запахів.

    3.8 Мішки з сушеним жомом зашивають машинним способом нитками: льняними за ГОСТ 14961, бавовняними марки “надміцні” з умовним позначенням “ОО” і “О” за ГОСТ 6309, з бавовняної пряжі за ОСТ 17-155 чи синтетичними.

    3.9 До кожного мішка з сушеним жомом повинен бути прикріплений ярлик із паперу розміром 9 см х 5 см. Ярлик накладають на горловину мішка і прошивають одночасно з мішком. На ярлиці незмивноюфарбою наносять маркування із зазначенням таких даних:

    • назви організації, в систему якої входить підприємство-виробник;
    • товарного знаку та назви підприємства-виробника;
    • назви продукції;
    • дати виготовлення;
    • номера партії;
    • маси нетто, кг;
    • позначання цього стандарту.

    3.10 Транспортне маркування за ГОСТ 14192. 

    4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

    4.1 Вимоги безпеки при виробництві сушеного жому повинні відповидати вимогам, що викладені в “Правилах по технике безопасности и производственной санитарии в сахарной промышленности”, які затверджені Мінхарчопромом СРСР в 1972 р. з доповненнями # 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, ОСТ 18-383.

    5. ВИМОГИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

    5.1 Стіні води при виробництві сушеного жому повинні підлягати очисці і відповідати СанПиН 4630.

    5.2 Очищення стічних вод, водоспоживання та водовідведення производиться відповідно до “Інструкції з питань водного господарства цукрових заводів”.

    5.3 Контроль за викидами гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосферу здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.005 і СанПиН 4946.

    5.4 Охорона грунту від забруднення побутовими і промисловими відходами здійснюється відповідно до СанПиН 42-128-4690.

    6. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

    6.1 Сушений жом приймають партіями. Партією вважають довільну кількість сушеного жому одного виду, однорідного за якістю, відвантаженого в одному вагоні, автомашині, баржі чи іншому транспортному засобі.

    Допускається за узгодженням із споживачем вважати партією декілька одночасно відвантажених транспортних засобів, що супроводжуються одним документом про якість в установленій формі.

    6.2 Документ, що засвідчує якість партії, повинен містити результати випробувань за показниками якості, які зазначені в 3.4, та такі дані:

    • назву підприємства виробника та його місцезнаходження;
    • назву одержувача;
    • назву продукту;
    • номер партії;
    • масу нетто партії;
    • дату відвантаження;
    • позначення цього стандарту;
    • штапм із зазначенням: “На вміст токсичних елементів перевірено”.

    6.3 Для перевірки відповідності якості жому, що упакований в транспортну тару, вимогам цього стандарту застосовують вибіркові методи контролю.

    6.4 Розміри вибірок установлені відповідно до ГОСТ 18242.

    6.5 Відбір одиниць транспортної тари у вибірку проводять довільним способом за ГОСТ 18321.

    6.6 Для контролю показників сушеного жому, що упакований в транспортну тару, визначають об”єм вибірки, за таблицею 4, використовуючи одноступінчатий полегшений контроль П ступеня з приймальний рівнем якості 0.

    Таблиця 4 – Об”єм вибірки

    Об”єм партії, одиниць транспортної тари Об”єм вибірки, одиниць транспортної тари
    Від 91 до 150 включно 8
    від 151 до 280 включно 13
    від 281 до 500 включно 20
    від 501 до 1200 включно 32

    6.7 При одержанні незадовільних результатів випробування хоча б по одному з показників партію бракують.

    6.8 Періодичність визначення тосичних елементів в сушеному жомі установлюється згідно з “Рекомендуемым порядком контроля за содержанием токсичных элементов /тяжелых металлов/ в продовольственном сырье и пищевых продуктах”, який затверджений Держагропромом СРСР 18.04.89.

    Визначення важких металів, миш”яку в сушеному жомі проводиться один раз на квартал, пестицидів – один раз на рік. У випадку виявлення вмісту токсичних елементів вище допустимих рівнів – не рідше одного разу в 10 днів до відновлення належного рівня.

     7. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ.

    7.1 Відбір та підготовка проб

    7.1.1 При контролі якості жому, який відвантажується безтарно, з завантажувального конвеєра під час завантаження та з вивантажувального люка /при вивантаженні/ металічними ковшами місткістю не більше 0,5 кг рівними кількостями через рівні проміжки часу відбирають не менше 5 точкових проб сушеного жому.

    7.1.2 При контролі якості упакованого жому від кожної одиниці транспортної тари, яка входить у вибірку, відібрану за 6.6, спеціальними щупами чи ковшами відбирають точкові проби сушеного жому. маса точкової проби – не менше 50 г.

    7.1.3 Відбір проб сушеного жому у брикетах і гранулах, шо упаковані в мішки, проводять спеціальними ковшами після розшивки мішків.

    7.1.4 Відібрані точкові проби сушеного жому ретельно перемішують для складання об”єднаної проби масою не менше 1,0 кг.

    7.1.5 Об”єднану пробу ділять на дві частини, одну з яких направляють в лабораторію для дослідження, другу залишають для повторних досліджень в разі виникнення разходження при оцінці якості сушеного жому.

    7.1.6 Проби поміщають в чисту суху скляну чи поліетиленову тару з притертими скляними або добре підігнаними гумовими пробками чи кришками, або в щільно зав”язані поліетиленові мішечки.

    Підготовлені проби опечатують або пломбують.

    7.1.7 Обидві проби маркують етикетками з зазначенням назви та виду сушеного жому, назви підприємства-виробника, назви одержувала, маси нетто партії, дати відвантаження, дати відбору та підписів осіб, що відбирали пробу.

    7.2 Визначення кольору та запаху

    Колір та запах сушеного жому визначають органолептичнo.

    7.3 Метод визначення масової частки вологи

    Метод основами жа висушуванні проби жому до постійної маси.

    7.3.1 Апаратура і матеріали

    Ваги лабораторні 2-го масу точності з найбільшою межею зважування 200 г і 3-го класу точності з найбільшою межею зважування І кг за ГОСТ 24104.;

    Електрошафа сушильна.;

    Вакуумна сушильна шафа.;

    Прилад ВЧМ.;

    Ексикатор за ГОСТ 23932.;

    Стаканчики для зважування за ГОСТ 25336.

    Термометр рідинний скляний з діапазоном вимірювання від 0 до 100 °С і ціною поділки 1,0 °С за ГОСТ 28498.

    Папір за ГОСТ 12026.

    Ступка фарфорова за ГОСТ 9147.

    Допускається використання іншої апаратури, лабораторного посуду з метрологічними і технічними характеристиками не нижче зазначених у стандарті.

    7.3.2 Проведення випробувань

    7.3.2.1 Визначення вологості методом висушування в сушильній шафі при 103 °С за ГОСТ 13496.3.

    7.3.2.2 Визначення вологості вологоміром Чижової – ВЧМ.

    Попередньо заготовляють пакети з паперу. Для цього аркуш паперу з стороною квадрата 145 мм перегинають по діагоналі і в одержаному трикутнику загинають сторони катетів на 10 мм. Пусті пакети висушують в приладі при температурі 150 ± 1 °С протягом 3 хв і зберігають в ексикаторі.

    Визначення проводять в двох паралельних пробах /наважках/. Для цього в два висушених і зважених пакети поміщають близько 3 г жому в кожний. Брикети і гранули попередньо подрібнюють у ступці. Пакети з жомом зважують на вагах з похибкою не більше 0,0015 г і поміщають для висушування в прилад Чижової при температурі від 140 до І45 °С. Висушування ведуть протягом 20 хв. Після висушування пакети охолоджують в ексикаторі і зважують з похибкою не більше 0,0015 г.

    7.3.2.3 Визначення вологості методом висушування в сушильній шафі при температурі 100-105 °C.

    10 г сушеного жому, зваженого з похибкою не більша 0,1 г, поміщають в чистий висушений і тарований /попередньо зважений/ стаканчик для зважування з притертою кришкою. Гранули і брикети сушеного жому попередньо подрібнюють в ступці. Стаканчики для зважування закривають кришкою і зважують на вагах з похибкою не більше 0,0015 г. Пробу висушують до постійної маси у вакуумній сушильній шафі при температурі 100 ±3 °С і розрідженні 931 ГПа /700 мм рт.ст/. Допускається також висушування проби в сушильній шафі при температурі 105 ±1 °С. Висушування в обох випадках починають з температури 50 °С, поступово підвищуючи її до указаної межі протягом 30 хв.

    Постійна маса вважається досягнутою, якщо різниця між результатами двох зважувань з інтервалом в 1 годину не перевищує 0,001г.

    Перед кожним зважуванням стаканчики з пробами охолоджують в ексикаторі. Похибка при зважуванні не більше 0,0015 г. Визначення проводять в двох паралельних пробах жому.

    Метод застосовується в разі виникнення розходження при оцінці якості. 

    7.3.2.4 Обробка результатів.

    Масову частку вологи W у процентах обчислюють для обох способів за формулою:

    де m – маса стаканчика чи пакета з пробою до висушування, г;

    m1 – маса стаканчика чи пакета з пробою після висушування, г;

    m2 – маса сухого стаканчика чи пакета, г.

    За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень для кожного способу, допустиме розходження між якими не повинно перевищувати 0,2 %.

    7.4 Визначення масової частки цукрози.

    Метод оснований на екстрагуванні цукрози з жому та визначенні масової частки її в розчині за допомогою сахариметра.

    7.4.1 Апаратура, матеріали та реактиви.

    Ваги лабораторні 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 1 кг за ГОСТ 24104.

    Посудина дигестійна.

    Термостат ТС-15 або ультратермостат УТ-15.

    Сахариметр.

    Свинець оцтовокислий за ГОСТ 1027.

    Оксид свинцю за ТУ 6-09-5382.

    Вода дистильована за ГОСТ 6709.

    Допускається використання іншої апаратури, лабораторного посуду з метрологічними і технічними характеристиками не нижче зазначених в стандарті.

    Приготування розчину оцтовокислого свинцю.

    Розчин оцтовокислого свинцю готують таким чином: 600 г оцтовокислого свинцю /РвСН3СОО2·3Н2О/ і 200 г оксиду свинцю /РвО/ розчиняють 100 см3 води в фарфоровій ступці. Фарфорову ступку з сумішшю поміщають на киплячу водяну баню і нагрівають при перемішуванні доти, поки жовта спочатку маса не набуде білого чи рожево-білого кольору. При цьому утворюється основна оцтовосвинцева сіль 2РвСН3СОО2·РвО. Потім при перемішуванні добавляють частинами 1900 см3 гарячої води і переводять суміш у бутель. Операцію повторюють кілька разів залежно від місткості посуду. Після заповнення бутля його залишають в теплому місці від 3 до 5 днів, зрідка перемішуючи вміст дерев”яною паличкою.

    Після освітлення розчин фільтрують. Відфільтрований розчин зберігають в міцно закоркованих бутелях.

    Розчин оцтовокислого свинцю повинен мати сильнолужну реакцію на лакмус і слабколужну на фенолфталеїн.

    Густина – 1,235 – 1,240 г/см3.

    Розведений розчин оцтовокислого свинцю готують шляхом розведення 25 см3 оцтовокислого свинцю дистильованою водою до об”єму 1000 см3.

    7.4.2 Проведення випробування.

    11,7 г подрібненого сухого жому, зваженого з похибкою не більше 0,01 г, помішають в дигестійну посудину, в яку із спеціальної бюретки приливають 176,2 см3 розведеного розчину оцтовокислого свинцю. Посудину закривають кришкою з гумовою прокладкою і щільно загвинчують. Після цього посудину збовтують і ставлять в термостат з температурою 80,0 ±0,1 °С або на водяну баню з температурою від 75 до 80 °С на 30 хв.

    Посудину періодично збовтують в горизонтальному напрямку. Через 30 хв посудину переносять в термостат з тампературею 20,0 ±0,5 °С, або охолоджують водопровідною водою до 20 °С.

    Охолоджену дигестійну посудину виймають, витирають насухо, вміст її збовтують і фільтрують.

    Відфільтрований розчин заливають в поляриметричну трубку довжиною 400 мм так, щоб не утворились бульбашки повітря.

    Показання сахариметра, збільшене вдвічі, і є масовою часткою цукрози, вираженою в процентах. За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів трьох показань сахариметра. Результат заокруглюють до десятих часток процента.

    7.5 Визначення масової частки сирого протеїну.

    Метод оснований на здатності органічних сполук під дією киплячої сірчаної кислоти окислюватися до вуглекислоти та води. Азот білкових та небілкових сполук, що входять до складу жому, гідролізується до аміаку, який уловлюється сірчаною кислотою з утворенням сірчанокислого амонію, за еквівалентною кількістю якого визначають масову частку азоту в жомі.

    7.5.1 Апаратура, матеріали та реактиви.

    Ваги лабораторні 2 класу точності з найбільшою межею зважування 200 г за ГОСТ 24104.

    Електроплитка за ГОСТ 14919.

    Апарат для відгонки аміаку.

    Колба К”єльдаля за ГОСТ 25336.

    Кислота сірчана за ГОСТ 4204.

    Калій сірчанокислий за ГОСТ 4145.

    Натрію гідроокис за ГОСТ 4328 чи калію гідроокис за ГОСТ 24363.

    Цинк за ГОСТ 3640.

    Окис міді за ГОСТ 16539.

    Селен.

    Вода дистильована за ГОСТ 6709.

    Допускається використання іншої апаратури, лабораторного посуду з метрологічними і технічними характеристиками не нижче зазначених в стандарті.

    7.5.2 Проведення випробування.

    1,0 г подрібненого жому переносять в колбу К”ельдадя так, щоб часточки жому не попали на її горловину. Потім в колбу добавляють 15 см3 концентрованої сірчаної кислоти і 0,5 г селену. При відсутності селену добавляють 0,5 г окису міді і від 3 до 4 г кристалічного сірчанокислого калію.

    Після цього колбу обережно нагрівають на газовому пальнику чи електроплитці до появи білих парів. Далі нагрівання підсилюють, поки рідина не буде доведена до безперервного кипіння, і проводять спалювання до повного знербавлення вмісту.

    Після закінчення опалювання колбі дають охолонути і вміст переливають в перегінну колбу місткістю 1000 см3.

    Колбу К”ельдаля дід 3 до 4 разів обполіскують дистильованою водою і вміст також переводять в перегінну колбу. Всього додають 200 см3 дистильованої води. Парегіину колбу приєднують до апарата для відгонки аміаку і через крапельну лійку обережно приливають в колбу для нейтралізації від 45 до 50 см3 розчину гідроокису натрію з масовою часткою 40 %. Нейтралізацію ведуть при максимально можливому охолодженні, для чого колбу поміщають в посудину з холодною водою. Ознакою нейтралізації рідини служить її посиніння чи випадання зеленувато-сіруватого осаду гідроокису міді, а при спалюванні з селеном – почервоніння рідини при доданні кількох крапель розчину фенолфталеїну.

    Після нейтралізації добавляють ще від 10 до 15 см3 гідроокису натрію і шматочки цинку. Допускається добавляти розчин гідроокису натрію до приєднання перегінної колби до апарата. У цьому випадку розчин гідроокису натрію наливають в перегінну колбу по стінці, стараючись не перемішувати його з вмістом колби, і зразу ж приєднують до апарата для відгонки аміаку.

    Приєднана до холодильника відвідна трубка повинна бути опущена нижнім кінцем у конічну колбу-приймач місткістю 250 см3, в яку наливають від 25 до ЗО см3 розчину сірчаної кислоти молярної концентрації с Н2SO4 = 0.1 моль/дм3.

    Перегінну колбу нагрівають на електроплитці чи газовому пальняку. Розчин в колбі нагрівають до такої міри, щоб забезпечити рівномірне кипіння.

    Аміак, що переганяється разом з водою, поглинається в приймачі титрованою сірчаною кислотою, частково нейтралізуючи її. Перегонку можна вважати закінченою, коли перегнано близька 100 см3 води. Щоб упевнитись, що аміак виділений повністю, краплю відгону з-під відвідної трубки поміщають на червоний лакмусовий папір, котрий не повинен синіти.

    Надлишок кислоти відтитровують в присутності метилового червоного розчином гідроокису натрію молярної концентрації с NaOH = 0,1 моль/дм3.

    1 см3 розчину сірчаної кислоти молярної коацентрації с H2SO4 = 0,1 моль/дм3, що витрачений на поглинання аміаку, відповідає 0,0014 г азоту. 

    7.5.3 Обробка результатів.

    Масову частку протеїну в перерахунку на суху речовину Х в процентах обчислюють за формулою :

    де 6,25 – коефіцієнт перерахунку загального вмісту азоту на протеїн;

    0,0014 – кількість азоту, яка еквівалентна 1 см3 0,1 моль/дм3 розчину сірчаної кислоти, г;

    а – об”єм розчину сірчаної кислоты молярної концентрації с H2SO4 = 0,1 моль/дм3, який взято для поглинання аміаку, см3;

    в – об”єм розчину лугу молярної концентрації с NaOH = 0,1 моль/дм3, який витрачено на нейтралізацію залишку кислоти після закінчення перегонки, см3;

    m3 – наважка сушеного жому, г;

    W – масова частка вологи в сушеному жомі, %.

    За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустиме розходження між якими не повинно перевищувати 0,1 %.

    7.6 Визначення масової частки карбаміду.

    Масову частку карбаміду визначають прямим ураазним способом чи за різницею вмісту в жомі загального азоту до і після збагачення його карбамідом.

    7.6.1 Уреазний спосіб визначення масової частки карбаміду

    7.6.1.1 Апаратура, матеріали та реактиви.

    Ваги лабораторні 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г за ГОСТ 24104.

    Піпетки 2-3-25.

    Бюретка 1-2-5-0,02, 1-2-10-0,05 за ГОСТ 29251.

    Колба Кн 1-50, 1-100 за ГОСТ 25336.

    Колба з притертою пробкою місткістю 500 см3 за ГОСТ 25336.

    Соя /промислова сировина/.

    Кислота соляна за ГОСТ 3118.

    Спирт етиловий ректифікований за ГОСТ 5962.

    Метиловий червоний.

    Метиловий синій.

    Сито, діаметр вічок 1 мм.

    Допускається використання іншої апаратури, лабораторного посуду з метрологічними і технічними характеристиками не нижче зазначених в стандарті.

    Приготування індикатору:

    1 % -ний водний розчин метилового синього змішують з насиченим спиртовим розчином метилового червоного у співвідношенні 1:8.

    7.6.1.2 Проведення випробування.

    25 г подрібненого амідного жому, зваженого з похибкою не більше 0,015 г. переводять в колбу місткістю 500 см3. Після цього в колбу добавляють 15 г свіжоподрібненої і просіяної через сито сої /діаметр часточок – не більше 1 мм/, доливають до мітки дистильованою водою і закривають пробкою.

    Суміш ретельно перемішують і витримують протягом 3 годин при кімнатній температурі. При цьому перші 1,5 години вміст колби перемішують через кожні півгодини.

    Через 3 години суміш фільтрують. 25 см3 відфільтрованого розчину переводять в конічну колбу місткістю 50 чи 100 см3, добавляють від 4 до 5 крапель індикатору і титрують розчином соляної кислоти концентрації 0,5 моль/дм3 до переходу зеленого забарвлення в фіолетове. Після цього відмтроваций розчин нагрівають до кипіння для видалення вуглекислого газу і титрують розчином соляної кислоти концентрації 0,5 моль/дм3 до переходу зеленого забарвлення в фіолетове. Паралельно проводять аналіз з 25 г жому без додання карбаміду за вищевикладеною методикою.

    7.6.1.3 Обробка результатів.

    Масову частку карбаміду К у процентах визначають за формолую:

    К = (а-в)·1,20116

    де а – об”єм розчину соляної кислоти молярної концентрації с HCl = 0,5 моль/дм3, який витрачаю на титрування, см3;

    в – об”єм розчину соляної кислоти малярної концентрації с HCl = 0,5 моль/дм3, який витрачено на титрувавня витяжки із жому без карбаміду, см3;

    1.20116 – коефіцієнт перерахунку, який враховує наважку, розведення і кількість карбаміду /15,0145 мг/, що видповідае 1 см3 розчину соляної кислоти молярної концентрації с HCl = 0,5 моль/дм3.

    За кінцевий разультат випробування вриймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустиме росходження між якими не повинно перевищувати 0,1 %.

    7.6.2 Визначення масової частки карбаміду за різнизею між масовою часткою загального азоту до і після збагачення жому карбамідом

    7.6.2.1 Апаратура, матеріали та реактиви – за 7.5.1.

    7.6.2.2 Проведення випробування.

    Масову частку загального азоту визначають за методикою, що викладена в 7.5.2.

    7.6.2.3 Обробка результатів

    Масову частку загального азоту N у процентах визначають за формулою:

    де а – кількість розчину кислоти молярної концентрації с H2SO4 = 0,1 моль/дм3, що взято для поглинання аміаку, см3;

    в – кількість розчину лугу молярної кенцентрації с NаОН = 0,1 моль/дм3, що витрачено на нейтралізацію залишку кислоти після закінчення верегонки, см3;

    m – маса проби для аналізу.

    Масову частку карбаміду КА у процентах до маси аміднго жому визначають за формулою:

    де Naж – масова частка загального азоту амідному жомі, %;

    Nж – масова частка загального азоту, в сушеному жомі, %;

    Nн – масова частка загального азоту в мелясі, %;

    mж – масова частка сушеного жому в амідному жомі, %;

    mн – масова частка меляси в амідному жомі, %;

    46,67 – масова частка азоту в карбаміді, %;

    За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустиме розходження між якими не повинно перевищувати 0,1 %.

    7.7 Визначення масової частки механічних домішок.

    7.7.1 Апаратура та матеріали.

    Ваги лабораторні 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 1 кг за ГОСТ 24104.

    Сито з діаметрам вічок 0,5 мм.

    Стулка фарфорова з товкачиком за ГОСТ 9147.

    Пінцет за ГОСТ 21241.

    Лупа із збільшенням 5-10x за ГОСТ 25706.

    7.7.2 Проведення випробування.

    100 г подрібненого жому, зваженого з похибкою не більше 0,1 г, просіюють через сито з діаметром вічок 0,5 мм.

    Уважно роздивляючись пробу через лупу, відбирають з відсіву пінцетом часточки золи, окалини та інші домішки.

    Відібрані механічні домішки зважують на вагах з похибкою не більше 0,0015 г.

    Маса механічних домішок в грамах відповідає масі механічних домішок, яка виражена у процентах.

    За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень.

    7.8 Визначення масової частки незгранульованого жому.

    7.8.1 Апаратура.

    Ваги лабораторні 3-ге класу точності з найбільшою межею зважування 1 кг за ГОСТ 24104.

    7.8.2 Проведення випробувань.

    З об”єднаної проби гранульованого жому виділяють наважку масою 500 г, відбирають з неї гранули і зважують їх. Масову частку незгранульованого жому визначають як різницю між масами вихіднеї наважки і відібраних гранул. Одержаний результат виражають у процентах.

    Визначення проводять в двох паралельних пробах.

    За кінцевий результат приймають середне арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустиме розходження мiж якими не повинно перевищувати 0,1 %.

    7.9 Визначення масової частки металомагаітних домішок за допомогою магніту.

    7.9.1 Апаратура та матеріали.

    Ваги лабораторнi 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 1 кг і 2-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г за ГОСТ 24104.

    Магніт підковопдiбний або електромагніт.

    Папір цигарковий за ГОСТ 3479.

    Скло годинникове.

    Пінцет за ГОСТ 21241.

    Ступка фарфорова з товкачиком за ГОСТ 9147.

    Лупа іа збільшенням 5-10x за ГОСТ 23706.

    Дапускается використання іншої апаратури, лабораторного посуду з метрологічними i технічними характеристиками не нижче зазначених в стандарті.

    7.9.2 Проведення випробувань.

    100 г подрібненого жому, зваженого з похибкою не більше 0,1 г, розсипають тонким шаром на аржуш білого паперу або скло. Металомагнітні домішки вибирають із жому за допомогою магніту.

    Магніт проводят в шарі жому паралельно одній із сторін підстилкового аркуша так, щоб покрити всю пробу борозенками, не залишаючи не пройдених магнітом проміжків. Притягнуті магнітом часточки обережне знімають і переносять на годинникове скло, після цього таким самим чином проводять магнітом у напрямку, перпендикулярному до першого, з подальшим перенесенням часточок на годинникове скло.

    Зібрані металомагнітні домішки зважують з похибкою не більше 0,0015 г. Піоля зважування візуально визначають наявність часточок розмірами більше 2 мм і часточок з гострими гранями.

    7.10 Визначення розміру гранул.

    Розмір гранул визначають штангенциркулем, а при його відсутності лінійкою, вимірюючи їх довжину і діаметр.

    За кінцевий результат приймають середнє арифметичне результатів виміру 10 гранул, взятих підряд.

    7.11 Вміст токсичмх елементів в сушеному жомі визначають:

       ртуть   - за ГОСТ 26927;
    миш"як  - за ГОСТ 26930;
    мідь    - за ГОСТ 26931;
    свинець - за ГОСТ 26932;
    кадмій  - за ГОСТ 26933;
    цинк    - за ГОСТ 26934.

    7.12 Вміст-пестицидів визначають згідно з ГОСТ 13496.20.

     8. ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ.

    8.1 Сушений жом транспортують усіма видами транспорту в критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту, або пакетами за ГОСТ 24597.

    8.2 Сушений жом повинен бути захищений від атмосферних опадів. Зберігати сушений жом належить в сухих, чистих, не заражних шкідниками хлібних запасів складах і силосах. 

    9. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

    9.1 Виробник гарантує відповідність якості сушеного жому вимогам цього стандарту при дотриманні умов зберігання.

    9.2 Строк зберіганая сушеного жому – 9 місяців від дня виготовлення.


    УДК 664.1 Н48

    Ключові слова: жом сушений, мелясований, амідний, бардяний, амідомінеральний, гранульований, карбамід, протеїн сирий, промисловість комбікормова.

    Перегляди: 0