Пшеница. Технические условия (c 01.07.1998 до 01.07.2004)

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ДСТУ 3768-98 

ПШЕНИЦЯ 

Технічні умови 

ПШЕНИЦА 

Технические условия 

WHEAT 

Specifications

Із Змінами # 1, 2, затвердженими в листопаді 1999 р. та липні 2000 р. (ІПС # 12-99, 6-2000) 

Чинний від 1998 07 01 

1. ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ 

Цей стандарт поширюється на зерно пшениці, яке заготовляють суб”єкти підприємницької діяльності всіх форм власності і постачають для продовольчих, технічних, кормових цілей та експорту. 

Обов”язкові вимоги до зерна пшениці, що забезпечують безпеку життя і здоров”я населення, тварин і навколишнього середовища, викладені у 5.1, 5.2 (стан, запах, колір зерна, смітна, мінеральна і шкідлива домішки, фузаріозні і сажкові зерна, кукіль, зараженість шкідниками); 6.1 (токсичні елементи, мікотоксини і пестициди); 6.2, 6.3, 6.4 (вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища). 

Стандарт не поширюється на пшеницю насіннєву.   

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ 

У цьому стандарті є посилання на такі стандарти: 

ДСТУ 2422-94 Зерно заготівельне і постачальне. Терміни та визначення
ГОСТ 17.2.3.02-78 Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями
ГОСТ 10840-64 Зерно. Методы определения натуры
ГОСТ 10846-91 Зерно и продукты его переработки. Метод определения белка
ГОСТ 10940-64 Зерно. Методы определения типового состава
ГОСТ 10967-90 Зерно. Методы определения запаха и цвета
ГОСТ 10987-76 Зерно. Методы определения стекловидности
ДСТУ 3355-96 Продукція сільськогосподарська рослинна. Методи відбору проб у процесі карантинного огляду та експертизи
ГОСТ 13496.11-74 Зерно. Методы определения содержания спор головневых грибов
ГОСТ 13496.20-87 Комбикорма, комбикормовое сырье. Метод определения остаточных количеств пестицидов
ГОСТ 13586.1-68 Зерно. Методы определения количества и качества клейковины в пшенице
ГОСТ 13586.2-81 Зерно. Методы определения содержания сорной, зерновой, особо учитываемой примесей, мелких зерен и крупности
ГОСТ 13586.3-83 Зерно. Правила приемки и методы отбора проб
ГОСТ 13586.4-83 Зерно. Методы определения зараженности и поврежденности вредителями
ГОСТ 13586.5-93 Зерно. Метод определения влажности
ГОСТ 24104-88Е Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия
ГОСТ 25706-83 Лупы. Типы, основные параметры. Общие технические требования
ГОСТ 26927-86 Сырье и продукты пищевые. Методы определения ртути
ГОСТ 26929-94 Сырье и продукты пищевые. Подготовка проб. Минерализация для определения содержания токсичных элементов
ГОСТ 26930-86 Сырье и продукты пищевые. Метод определения мышьяка
ГОСТ 26931-86 Сырье и продукты пищевые. Методы определения меди
ГОСТ 26932-86 Сырье и продукты пищевые. Методы определения свинца
ГОСТ 26933-86 Сырье и продукты пищевые. Методы определения кадмия
ГОСТ 26934-86 Сырье и продукты пищевые. Методы определения цинка
ГОСТ 27676-88 Зерно и продукты его переработки. Метод определения числа падения
ГОСТ 28001-88 Зерно фуражное, продукты его переработки, комбикорма. Методы определения микотоксинов: Т-2 токсина, зеараленона (Ф-2) и охратоксина А
ГОСТ 28396-89 Зерновое сырье, комбикорма. Методы определения патулина
ГОСТ 28419-89 Пшеница. Метод определения сорной и зерновой примесей с применением анализатора У1-ЕАЗ
ГОСТ 28666.1-90 (ISO 6639/1-86) Зерновые и бобовые. Определение скрытой зараженности насекомыми. Часть 1. Общие положения
ГОСТ 28666.2-90 (ISO 6639/2-86) Зерновые и бобовые. Определение скрытой зараженности насекомыми. Часть 2. Отбор проб
ГОСТ 28666.3-90 (ISO 6639/3-86) Зерновые и бобовые. Определение скрытой зараженности насекомыми. Часть 3. Контрольный метод
ГОСТ 28666.4-90 (ISO 6639/4-86) Зерновые и бобовые. Определение скрытой зараженности насекомыми. Часть 4. Ускоренные методы
ГОСТ 29143-91 (ISO 712-85) Зерно и зернопродукты. Определение влажности (рабочий контрольный метод)
ГОСТ 29144-91 (ISO 711-85) Зерно и зернопродукты. Определение влажности (базовый контрольный метод)
(Змінена редакція, Зм. # 1).   

3. ВИЗНАЧЕННЯ 

Терміни, які вживаються в цьому стандарті та їхні визначення – згідно з ДСТУ 2422. 

3.1 Домішки – механічно травмоване і ушкоджене зерно пшениці, всі органічні та неорганічні включення, а також зерна інших культур та насіння бур”янів. Домішки поділяють на зернову і смітну. 

3.1.1 До зернової домішки відносять: 

3.1.1.1 Бите зерно – частки зерна, утворені в результаті механічної дії. 

3.1.1.2 Щупле зерно – зерно ненаповнене, зморщене, легковаге, деформоване внаслідок несприятливих умов розвитку і визрівання. 

3.1.1.3 Давлене зерно – зерно деформоване, сплющене в результаті механічної дії. 

3.1.1.4 Проросле зерно – зерно з корінцем або ростком, які вийшли за межі оболонки, або з ростком, який розірвав оболонку, але не вийшов на поверхню, та зерно з втраченим корінцем і ростком. 

3.1.1.5 Морозобійне зерно – зерно, ушкоджене заморозками в період визрівання, зі зміненим кольором (білувате або потемніле). 

3.1.1.6 Ушкоджене зерно – зерно зі зміненим кольором оболонки і ендоспермом від кремового до світло-коричневого кольору внаслідок самозігрівання, сушіння, ураження хворобами. 

3.1.1.7 Недозріле (зелене) зерно – зерно, яке не набуло повної зрілості, із зеленуватим відтінком, легко деформується в разі натискування. 

3.1.1.8 Поїдене зерно – зерно, поїдене шкідниками незалежно від ступеня його ушкодження. 

3.1.1.9 (Вилучений, Зм. # 1). 

3.1.2 До смітної домішки відносять: 

3.1.2.1 Мінеральну домішку-домішку мінерального походження (пісок, грудочки землі, галька, шлак, руда і т. ін.). 

3.1.2.2 Органічну домішку-домішку рослинного походження (частинки стебел, листків, стержні колосся, остюки, плівки), рештки шкідників та насіння дикорослих неотруйних рослин. 

3.1.2.3 Шкідливу домішку – домішку рослинного походження, шкідливу для здоров”я людини і тварин (сажка, ріжки, гірчак повзучий, в”язіль різнокольоровий, софора лисохвоста, пажитниця п”янка, геліотроп опушеноплідний, триходесма сива, зерна, ушкоджені нематодою). 

3.1.2.4 Фузаріозне зерно – зерно, уражене грибами роду фузаріум, білувате, іноді з плямами оранжево-рожевого кольору, легковаге, щупле, нежиттєздатне. 

3.1.2.5 Зіпсоване зерно – зерно з явно зіпсованим ендоспермом від коричневого до чорного кольору. 

3.2 Склад основного зерна, зернової і смітної домішок 

3.2.1 До основного зерна відносять: 

– цілі і ушкоджені зерна пшениці, які за характером ушкоджень не віднесені до зернової і смітної домішок; 

– дрібне зерно, яке пройшло крізь сито 1,7 мм х 20 мм; 

– в пшениці м’якій 6 класу – зерна і насіння інших зернових і зернобобових культур, які за характером їхніх ушкоджень не віднесені, відповідно до стандартів на ці культури, до зернової і смітної домішок, а також биті і поїдені зерна пшениці, незалежно від характеру і розміру їхніх ушкоджень. 

(Змінена редакція, Зм. # 1). 

3.2.2 До зернової домішки відносять: 

– для пшениці всіх класів: давлені, щуплі, пророслі, морозобійні, ушкоджені самозігріванням чи під час сушіння, недозрілі (зелені) зерна; 

– у м’якій і твердій пшениці 1-5 класів – биті й поїдені зерна пшениці, незалежно від характеру і розміру їхніх ушкоджень; 

– у м”якій і твердій пшениці 1-5 класів – цілі і ушкоджені зерна жита і ячменю, які відповідно до стандартів на ці культури не віднесені за характером їхніх ушкоджень до смітної домішки; 

– у м”якій пшениці 6 класу – зерна і насіння інших зернових та зернобобових культур, віднесені за характером їхніх ушкоджень, відповідно до стандартів на ці культури, до зернової домішки. 

(Змінена редакція, Зм. # 1). 

3.2.3 До смітної домішки відносять: 

– весь прохід крізь сито з отворами діаметром 1 мм; 

– у залишку на ситі з отворами діаметром 1 мм: мінеральну, органічну та шкідливу домішки; зіпсоване зерно пшениці, жита і ячменю з явно зіпсованим ендоспермом від коричневого до чорного кольору; 

– фузаріозні зерна; 

– у м”якій і твердій пшениці 1-5 класу – зерна і насіння інших культурних рослин, крім незіпсованих зерен жита, і ячменю; 

– у м”якій пшениці 6 класу – зерна і насіння інших зернових та зернобобових культур, віднесені згідно з стандартами на ці культури, за характером їхніх ушкоджень, до смітної домішки та різне насіння олійних культур. 

(Змінена редакція, Зм. # 1). 

3.3. Сажкове зерно – зерно, бородка або частина поверхні якого забруднена спорами сажки. 

(Доповнений, Зм. # 1).   

4. ТИПИ 

4.1 Пшеницю за ботанічними і біологічними ознаками, кольором і скловидністю поділяють на типи і підтипи, які зазначені в таблиці 1. 

4.2 Пшеницю, яка втратила в результаті несприятливих умов дозрівання, збирання або зберігання свій природний колір, визначають як “потемнілу” за наявності темних відтінків, або як “знебарвлену” і зазначають номер підтипу і ступінь знебарвлення. 

Таблиця 1 – Розподіл пшениці на типи 

Примітка 1.Типи пшениці відповідають поширеним у світі поняттям: І – Hard red spring wheat; II – Hard red winter wheat; III – Hard white spring wheat; IV – Hard white winter wheat; V – Spring durum wheat; VI – Winter durum wheat. 

Примітка 2. Перелік ботанічних сортів, які характеризують тип, зазначено в додатку А.   

5. ВИМОГИ 

5.1 Залежно від показників якості м”яку пшеницю поділяють на 6 класів, а тверду – на 5 класів. Показники якості кожного класу подано відповідно в таблиці 2 і таблиці 3.   

Таблиця 2 – Вимоги до м”якої пшениці 

Примітка 1. Пшениця з вмістом клейковини понад 25 % та показником ИДК 101-115 одиниць, яка за рештою показників відповідає вимогам не нижче 5 класу, класифікується як поліпшувач низькоклейковинного зерна з високою якістю клейковини і прирівнюється до пшениці 4 класу. 

Примітка 2. У разі віднесення партії пшениці до того чи іншого класу за одночасного визначення вмісту клейковини і білка приорітет віддається останньому, а під час визначення вмісту пророслих зерен та числа падіння пріоритет віддається числу падіння. 

Таблиця 3 – Вимоги до твердої пшениці 

(Змінена редакція, Зм. # 1).   

5.2 Пшениця всіх класів повинна бути в здоровому стані, без самозігрівання і теплового ушкодження під час сушіння; мати нормальний запах, властивий здоровому зерну (без затхлого, солодового, пліснявого, сторонніх запахів); нормальний колір, властивий здоровому зерну цього типу; не допускається зараження шкідниками хлібних запасів, крім зараженості кліщем не вище II ступеня. 

5.3 Для м”якої і твердої пшениці 1 і 2 класів допускається перший ступінь знебарвлення, для 3 класу – перший і другий ступінь знебарвлення, для 4 і 5 класу, а також для м”якої пшениці 6 класу – будь-який ступінь знебарвлення і потемніння. 

5.4 У разі невідповідності норми якості пшениці хоча б за одним із показників її переводять у нижчий клас. 

5.5 М’яку пшеницю 6 класу використовують для технічних кормових цілей. 

5.6 За згодою заготівельної організації і постачальника допускається вологість зерна і вміст домішок у пшениці вище граничних норм за можливості доведення такого зерна заготівельною організацією до кондицій, зазначених у таблицях 2 і 3. 

5.7 Пшениця, яка формується для експорту, повинна бути в здоровому стані, мати нормальний запах і колір, бути незараженою шкідниками хлібних запасів і відповідати вимогам таблиць 2 і 3 за показниками: типовий склад, натура, зернова і смітна домішки. Вимоги до якості пшениці за вологістю, кількістю і якістю клейковини, числом падіння, вмістом білка, скловидністю та іншими показниками встановлюють у контракті між постачальником і покупцем. 

6. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 

6.1 Вміст токсичних елементів, мікотоксинів і пестицидів у пшениці, яку використовують для продовольчих і технічних цілей, а також для експорту, не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені “Медико-біологічними вимогами і санітарними нормами якості продовольчої сировини і харчових продуктів”, # 5061 [1], а для кормових цілей – рівні, встановлені “Тимчасовими максимально допустимими рівнями вмісту деяких хімічних елементів і госиполу в кормах для сільськогосподарських тварин і кормових добавках” [2]. 

Максимально допустимий вміст показників безпеки наведено у додатку Б. 

6.2 Під час роботи з зерном необхідно дотримуватися вимог, викладених у “Правилах техники безопасности производственной санитарии на предприятиях по хранению и переработке зерна в системе хлебопродуктов” [3]. 

6.3 Контроль за дотриманням норм викидів шкідливих речовин в атмосферу необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 17.2.3.02 і СанПиН 4946 [4]. 

6.4 Охорону грунту від забруднення побутовими і виробничими відходами здійснюють відповідно до вимог СанПиН 42-128-4690 [5]. 

7. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ 

7.1 Правила приймання-згідно з ГОСТ 13586.3. 

7.2 Стан зерна пшениці, запах, колір, типовий склад, натуру, вологість, зернову і смітну домішки, зараженість шкідниками, кількість і якість клейковини, скловидність – визначають у кожній партії. 

Число падіння визначають у партіях, підготовлених для експорту, і на підприємствах, обладнаних відповідними приладами, а з 2000 р. – на всіх підприємствах, у кожній партії, незалежно від експортно-імпортних операцій. 

Вміст білка визначають у партіях, підготовлених для експорту, і на підприємствах, обладнаних відповідними приладами, а з 01.05.2001 р. – на всіх підприємствах, у кожній партії, незалежно від експортно-імпортних операцій. 

(Змінена редакція, Зм. # 2). 

7.3 Пшеницю, в якій домішка інших зернових і насіння зернобобових культур становить понад 15 % від маси зерна разом з домішками, приймають як суміш пшениці з іншими культурами і зазначають її склад у відсотках. 

7.4 Контроль вмісту і періодичність контролю токсичних елементів, мікотоксинів і пестицидів у пшениці, яку використовують для продовольчих, технічних цілей та на експорт, здійснюють згідно з методичними вказівками “Порядок и периодичность контроля продовольвенного сырья и пищевых продуктов по показателям безопасности” [6], а на кормові цілі – згідно з методичними рекомендаціями “Порядок і періодичність контролю комбікормів і комбікормової сировини за показниками безпеки” [7]. 

7.5 (Вилучений, Зм. # 1). 

7.6 Кожна партія пшениці супроводжується свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів та мікотоксинів 

8. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ 

8.1 Відбір проб – згідно з ГОСТ 13586.3, ДСТУ 3355. 

(Змінена редакція, Зм. # 1). 

8.2 Визначення типового складу – згідно з ГОСТ 10940. 

8.3 Визначення запаху, кольору і знебарвлення – згідно з ГОСТ 10967. 

8.4 Визначення кількості і якості клейковини (група і показник ИДК) – згідно з ГОСТ 13586.1. 

8.5 Визначення масової частки білка – згідно з ГОСТ 10846. 

8.6 Визначення числа падіння – згідно з ГОСТ 27676. 

8.7 Визначення натури – згідно з ГОСТ 10840. 

8.8 Визначення скловидності – згідно з ГОСТ 10987. 

8.9 Визначення вологості – згідно з ГОСТ 13586.5; ГОСТ 29143 (ISO 712-85); ГОСТ 29144 (ISO 711-85). 

8.10 Визначення смітної, шкідливої і зернової домішок – згідно з ГОСТ 13586.2; ГОСТ 28419. 

8.11 Визначення зараженості шкідниками – згідно з ГОСТ 13586.4; ГОСТ 28666.1 (ISO 6639/1-86); ГОСТ 28666.2 (ISO 6639/2-86); ГОСТ 28666.3 (ISO 6639/3-86); ГОСТ 28666.4 (ISO 6639/4-86). 

8.12 Визначення фузаріозних зерен 

8.12.1 Відбір проб – згідно з ГОСТ 13586.3. Від партії пшениці відбирають середню пробу масою не меншою 2 кг. Із середньої проби, звільненої від крупної смітної домішки, згідно з ГОСТ 13586.2, виділяють дві наважки масою (50,0±0,1) г. 

8.12.2 Апаратура 

Ваги лабораторні 3 класу точності з найбільшою межею зважування 1 кг згідно з ГОСТ 24104; 

лупа із збільшенням 4,5х згідно з ГОСТ 25706; 

дошка лабораторна; 

скальпель або лезо бритви; 

совок; 

чашка для наважки. 

8.12.3 Здійснення випробування 

Із наважки масою (50,0±0,1) г за хорошого освітлення виділяють зерна з ознаками фузаріозу (відповідно до додатку В). У випадку виявлення сумнівних зерен, які можна віднести до знебарвлених III ступеня або рожевозабарвлених нефузаріозних, лупою визначають наявність міцелію і спородохій у зародку і борозенці, а також роблять зріз зародку і встановлюють його колір. Зерна відносять до фузаріозних за наявності сукупних ознак, зазначених у додатку В. 

Фузаріозні зерна, виділені з кожної наважки, зважують з точністю до 0,01 г. 

8.12.4 Обробка результатів 

Вміст фузаріозних зерен виражають у відсотках, для чого кількість виявлених фузаріозних зерен у 50 г наважки множать на 2. 

За остаточний результат приймають середнє арифметичне значення двох паралельних визначень. Якщо третій десятковий знак дорівнює 5 або більший, то другий збільшують на одиницю. 

8.12.5 Розбіжність між результатами паралельних визначень, а також під час контрольних визначень, не повинна перевищувати допустимі величини, зазначені в додатку Г. Якщо розбіжність перевищує допустимі значення, то аналіз повторюють і враховують середнє арифметичне двох паралельних визначень, розбіжність між якими не перевищує допустимі значення. 

8.13 Визначення спор сажкових грибів – згідно з ГОСТ 13496.11. 

8.14 Визначення токсичних елементів: 

– підготовка проб до аналізу – згідно з ГОСТ 26929, визначення ртуті – згідно з ГОСТ 26927, миш”яку – згідно з ГОСТ 26939, міді – згідно з ГОСТ 26931, свинцю – згідно з ГОСТ 26932, кадмію – згідно з ГОСТ 26933, цинку – згідно з ГОСТ 26934. 

8.15 Визначення пестицидів у продовольчій пшениці – згідно з СанПиН 42-123-4540 [8], у кормовій – згідно з ГОСТ 13496.20. 

8.16 Визначення мікотоксинів у продовольчій пшениці -згідно з методами, затвердженими Міністерством охорони здоров”я: афлатоксину В₁ – згідно з # 2273-80 [9] або # 4082-86 [10]; зеараленону – згідно з # 2964-84 [11]; Т-2 токсину – згідно з # 3184-84 [12]; дезоксиніваленону (вомітоксину) – згідно з # 3940-85 [13] і # 5177-90 [14]; у кормовій пшениці: зеараленону і Т-2 токсину – згідно з ГОСТ 28001; патуліну – згідно з ГОСТ 28396; дезоксиніваленону (вомітоксину) – за методами, затвердженими Міністерством охорони здоров”я # 3940-84 [13] і # 5177-90 [14]; афлатоксину В₁, зеараленону і Т-2 токсину – за методами, затвердженими Міністерством сільського господарства України – # 15-14/23 [15] і патуліну -# 15-14/22 [16]. 

9. ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ  

9.1 Пшеницю перевозять насипом або в тарі транспортом усіх видів відповідно до правил перевезень вантажів, чинних для транспорту цього виду. 

9.2 Транспортні засоби повинні бути чистими, без сторонніх запахів. Під час перевезення, навантаження і розвантаження зерно пшениці повинне бути захищене від атмосферних опадів. 

9.3 Пшеницю розміщують і зберігають у чистих, сухих, без сторонніх запахів, не заражених шкідниками зерносховищах відповідно до санітарних правил і умов зберігання, затверджених в установленому порядку. 

10 ГАРАНТІЇ ПОСТАЧАЛЬНИКА 

Підприємство-постачальник гарантує відповідність пшениці вимогам цього стандарту в разі дотримання споживачем умов транспортування.   

ДОДАТОК А

(довідковий) 

Перелік основних сортів пшениці, які характеризують тип 

(Змінена редакція, Зм. # 1).   

ДОДАТОК Б

(обов”язковий) 

Максимально допустимий рівень токсичних елементів і мікотоксинів у пшениці, мг/кг 

ДОДАТОК В

(обов”язковий) 

Характеристика зовнішніх ознак зерна пшениці, ураженого фузаріозом,
а також знебарвленого і рожевозабарвленого нефузаріозного 

ДОДАТОК Г

(обов”язковий) 

Допустимі розбіжності між двома паралельними визначеннями фузаріозних зерен 

ДОДАТОК Д

(обов”язковий) 

Бібліографія 

1. Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов, утв. Министерством здравоохранения СССР 01.08.1989 г., # 5061. 

2. Временный максимально допустимый уровень (МДУ) содержания некоторых химических элементов и госсипола в кормах для сельскохозяйственных животных и кормовых добавках, утв. Главным управлением ветеринарии Министерства сельского хозяйства СССР 07.08.1987 г., согласовано с Министерством здравоохранения СССР 15.07.1987 г., # 223-4/281-8. 

3. Правила техники безопасности и производственной санитарии на предприятиях по хранению и переработке зерна в системе хлебопродуктов, утв. Министерством хлебопродуктов СССР 18.04.1988 г., # 99-89. 

4. СанПиН 4946-89 Санитарные правила и нормы по охране атмосферного воздуха городских и сельских населенных пунктов. 

5. СанПиН 42-128-4690-88 Санитарные правила содержания населенных мест. 

6. Методичні вказівки “Порядок і періодичність контролю продовольчої сировини і харчових продуктів за показниками безпеки”, затв. Міністерством охорони здоров”я України 11.10.1995 p., #5.08.07/1232. 

7. Методичні рекомендації “Порядок і періодичність контролю комбікормів і комбікормової сировини за показниками безпеки”, затв. Міністерством агропромислового комплексу України 03.10.1997 р. 

8. СанПиН 42-123-4540-87 Максимально допустимые уровни содержания пестицидов в пищевых продуктах и методы их определения. 

9. Методические рекомендации по обнаружению, идентификации и определению содержания афлатоксинов в продовольственном сырье и пищевых продуктах, # 2273-82. 

10. Методические рекомендации по обнаружению, идентификации и определению содержания афлатоксинов в продовольственном сырье и пищевых продуктах с помощью высокоэффективной жидкостной хроматографии, # 4082-86. 

11. Методические рекомендации по обнаружению, идентификации и определению содержания зеараленона в пищевых продуктах, # 2964-84. 

12. Методические указания по обнаружению, идентификации и определению Т-2 токсина в пищевых продуктах, # 3184-84. 

13. Методические рекомендации по обнаружению, идентификации и определению содержания дезоксиниваленона (вомитоксина) в зерне и зернопродуктах, # 3940-84. 

14. Методические указания по обнаружению, идентификации и определению содержания дезоксиниваленона (вомитоксина) и зеараленона в зерне и зернопродуктах, # 5177-90. 

15. Правила одночасного виявлення афлатоксину В₁, патуліну, стеригматоцистину, Т-2 токсину та зеараленону в різних кормах, затв. Міністерством сільського господарства і продовольства України 09.04.1996 p., # 15-14/23. 

16. Правила визначення мікотоксину патуліну в кормах і продуктах харчування, затв. Міністерством сільського господарства і продовольства України 09.04.1996 p., # 15-14/22.