Головна Новини Експертна думка Будемо з хлібом!

Будемо з хлібом!

184
Photo: ProAgro Group

Інтерв’ю з заступником директора ProAgro Group аналітиком аграрних ринків Марією Колесник виданню The Ukrainian Farmer надруковане в серпневому номері часопису.

Вела бесіду Лариса Степанушко

Серпень на дворі, збиральна кампанія в розпалі. А отже, саме час підбити попередні підсумки цьогорічних жнив. З таким проханням ми і звернулися до Марії Колесник, аналітика аграрних ринків і заступника директора компанії ProAgro Group. 

—  Отже, пані Марія, як Ви оцінюєте цьогорічний урожай зерна в нашій країні. Чи буде Україна з хлібом? 

— За нашими оцінками, загальне виробництво зерна в Україні в сезоні 2021/22 МР може досягти рекордних 78–80 млн тонн. З них урожай пшениці очікується близько 31,5–32 млн тонн, ячменю — близько 10 млн, а кукурудзи — близько 35 млн тонн. Звичайно, прогнози по кукурудзі ще є тільки попередніми, бо визначальним для формування потенціалу цієї пізньої культури стане погода серпня, тому поки що ми виступаємо, так би мовити, обережними оптимістами й очікуємо, що її середня врожайність на 3% буде вищою за середньорічний показник. 

Хочу наголосити, що, попри свою строкатість і непередбачуваність, цьогорічні погодні умови у своїй більшості були сприятливими для українських аграріїв. Зокрема, поточного року вперше за останні кілька років не було зафіксовано посуху на Півдні, Сході та Центрі нашої країни. Як результат, урожайність ранніх зернових у цих регіонах суттєво випереджає середні показники, про що свідчать наявні дані збиральної кампанії. 

Зокрема, станом на кінець липня за офіційною інформацією українські аграрії зібрали майже 70% цьогорічного врожаю ячменю та 55% пшениці, або 6,86 млн і 16,9 млн тонн зерна відповідно. Поточна врожайність ячменю становить 41,1 ц/га, а пшениці — 44,5 ц/ га, що суттєво випереджає як відповідні торішні показники, так і середні на цю саму дату за останні п’ять років. Саме дані з полів, які були отримані за збиральну кампанію, дали підстави нам вкотре переглянути власний прогноз виробництва ранніх культур в Україні в бік його збільшення. 

Зазначу, що протягом цього літа більшість експертів були змушені постійно підвищувати свої оцінки українського врожаю пшениці та ячменю під впливом погодного чинника. 

Для прикладу, наші серпневі оцінки виробництва пшениці в Україні є на 1,76% вищими за липневі, а ячменю — на 7,8%. Наразі ми очікуємо, що цьогорічна врожайність української пшениці становитиме в середньому 46,4 ц/га і перевищить середньорічний показник на 17%, а ячменю, відповідно, 40,9 ц/га, що на 25% краще, ніж було в середньому за останні чотири роки. 

— Оперативна інформація з полів Півдня щодо врожайності ранніх колосових культур теж дає підстави збільшити прогноз виробництва зернових? 

— Останніми роками через посуху в південних і частині центральних регіонів фіксувалася вкрай низька врожайність пшениці. Ситуація із загальнонаціональним показником потенціалу її виробництва більш-менш стабілізувалася, коли жнива просувалися на північ і захід, де він традиційно був суттєво вищим. Для прикладу, середня врожайність пшениці в Одеській області у 2020/21 МР становила всього 18,1 ц/га, а в Миколаївській — 27,1 ц/га, і це були найнижчі регіональні показники. 

Цього року завдяки достатній кількості вологи на всій території нашої країни вже тепер поточна врожайність зернової перевищує підсумкову торішню, що дає нам підстави не лише розраховувати на її подальше зростання, а й очікувати на рекордно високий рівень. 

— Які шанси на рекорд у ячменю, враховуючи, що географія його вирощування дещо інша, ніж пшениці? 

— Щодо ячменю ситуація з розподіленням урожайності по регіонах є подібною. Проте коригування вносить той факт, що більше як 60% посівних площ під цією культурою припадає саме на південні та південно-східні регіони, отже, збільшення потенціалу виробництва в національному масштабі є не таким суттєвим через меншу вагу північних і західних регіонів. 

Також на відміну від пшениці, яка практично вся в нашій країні є озимою культурою (частка посівів ярої пшениці у її загальному клині становить усього 2,5%), посіви ячменю озимого становлять лише 44,5%, натомість ярого — 55,5%. З урахуванням того, що традиційно врожайність ярих зернових є нижчою проти озимих, а на початку збирають саме озимину, то й подальшого коригування середнього показника врожайності ми не очікуємо. 

— Чи не загрожує нам цьогорічний рекордний урожай пшениці втратою її якісних показників, бо зазвичай це пов’язані речі — чим більший обсяг, тим нижча якість зерна? 

— Справді, більші обсяги врожаю, як правило, завжди характеризувалися зменшенням частки продовольчого зерна і збільшенням частки фуражу. Поточного року подібна тенденція також спостерігатиметься, але з урахуванням упровадження сучасних технологій вага цього тренду поступово зменшується. На нашу думку, кількість продовольчого зерна в національному пшеничному пулі в сезоні 2021/22 МР все ж превалюватиме над фуражним, і, за нашими оцінками, це співвідношення буде 60 : 40 на користь саме продовольчого. 

З іншого боку, якщо поточна цінова ситуація, коли кукурудза є дорожчою за фуражну пшеницю на світових зернових ринках, збережеться, то попит на українську кормову пшеницю зросте й буде стабільним, принаймні до середини сезону, допоки на ринок не вийде зерно з південної півкулі. 

— До речі, щодо цін, ринкової кон’юнктури та прогнозних трендів: на що варто розраховувати аграріям цього сезону? Які цінові тенденції варто очікувати й коли краще продати зерно, щоб отримати максимальні прибутки? 

— На старті маркетингового року дуже важко прогнозувати поведінку ринку на цілий сезон, бо є дуже багато чинників, які на нього впливатимуть найближчим часом. 

На мою думку, щоб не лишитись у збитках, виробникам варто диверсифікувати свої товарні потоки за типом і часом. Я взагалі прихильниця укладання форвардних контрактів в обсязі не менше як 30% очікуваного врожаю. Оскільки біржові механізми в нашій країні не працюють, то форвард, як на мене, є найкращим механізмом хеджування цінових ризиків. Тим більше, що на ринку присутні компанії, що пропонують так звані гнучкі форварди, де можна тією чи іншою мірою керувати ціною з урахуванням ринкової кон’юнктури, а отже, обирати найкращий для себе механізм поставки. 

Звісно, виробникам сільськогосподарської продукції потрібні обігові кошти для осінніх польових робіт. З метою їх отримання 5%, а краще 10%, врожаю можна реалізувати на старті сезону, так би мовити, з коліс. Зазвичай у цей період ціни просідають і є мінімальними до майбутнього сезону, але це гарантовані «швидкі» гроші, які можна відразу запустити в подальше виробництво. 

— Наразі ціни є досить привабливими… 

— Хочу наголосити, що цього року зерновий сезон розпочався в Україні на достатньо високих цінових орієнтирах. Так, станом на початок серпня закупівельні ціни на продовольчу пшеницю на внутрішньому ринку становили в середньому 6600 грн/т і демонстрували постійне цінове зростання, що є нетиповим для цього періоду. 

Загалом український внутрішній ринок повторював поведінку експортного, навіть незважаючи на жнива та не беручи до уваги рекордні прогнози врожаю. Зокрема, експортна ціна української пшениці протягом липня зросла в середньому на 20 дол. на тонні зерна і досягла позначки у 250 дол./т, тоді як торік на початку серпня становила всього 210 дол./т. 

Динаміка експортних цін на основні зернові на базисі FOB в Україні

— Чим це можна пояснити? 

— Як це не дивно, але основним драйвером цінового росту цього сезону є погода. Той самий погодний чинник, який сприяв рекордному обсягу виробництва в Україні й, до речі, в сусідній із нами Румунії, став причиною вкрай поганого врожаю ярої пшениці в Сполучених Штатах і спричинив затримки зі збиранням урожаю в країнах Західної Європи. 

Так, цьогорічний урожай пшениці в наших південних сусідів прогнозується на рівні більше як 11 млн тонн, а відповідно до даних румунського профільного міністерства, поточна врожайність є найвищою за останні 10 років і становить 54 ц/га. Натомість посуха, яка триває в основних регіонах виробництва пшениці в США, призвела до того, що на «добре» та «відмінно» наразі оцінюється тільки 9% посівів ярої пшениці в країні, а очікуваний урожай може стати найнижчим за останні 20 років. 

Дощі та повені, що прокотились у липні країнами Західної Європи, також негативно позначилися на потенційному врожаї європейської пшениці. Якщо по кількісних втратах остаточних даних ще немає, то щодо якісних показників думки більшості експертів сходяться на їх різкому погіршенні. Зокрема, наявні дощі у Франції суттєво заважають жнивам, і це також негативно позначається на якості зерна. 

Ситуація в нашого північного сусіда — Росії також не дуже радісна, бо є інформація про посуху у її західних регіонах, що вже призвело до деякого скорочення прогнозних обсягів виробництва. Водночас наявність значних запасів зерна в країні, на мою думку, і далі тиснутиме на ціни в Чорноморському регіоні найближчими місяцями. За останньою інформацією, уряд РФ не розглядає питання скасування «зернового демпфера» й експортного мита на вивезення зерна з Росії. Для довідки: на період з 5 по 10 серпня російське експортне мито встановлено на такому рівні: пшениця — 31,40 дол./т, ячмінь — 38,50, кукурудза — 49,60 — дол./т. 

З іншого боку, Мінсільгосп Аргентини оголосив, що площа сівби озимих культур під урожай 2021/22 МР в країні буде рекордною — 8,25 млн гектарів, із них пшениця становитиме 6,95 млн (+3,7%), а ячмінь — 1,3 млн (+ 4%). Також прогнозується, що майбутній урожай пшениці в Австралії хоч і поступатиметься цьогорічним 33 млн тонн, усе ж буде на доволі високому рівні й за попередніми оцінками досягне 29 млн тонн. 

Отже, ці прогнози дають підстави очікувати на ведмежі цінові тренди після виходу на світові ринки зерна з південної півкулі. 

— Традиційно для українських аграріїв серпень — це не лише пора жнив, а й період старту посівної кампанії озимих культур під урожай уже наступного 2022/23 МР. Що, на вашу думку, вже сьогодні можна сказати про особливості її проведення? На що варто розраховувати та яких викликів очікувати? 

— Цьогорічна посівна має стартувати раніше, ніж це відбувалося останніми роками, і це може позитивно позначитися на майбутніх посівах. Попередні роки аграрії, особливо на Півдні, через вкрай сухі ґрунти та брак вологи були змушені відтерміновувати початок сівби озимих культур, зокрема ріпаку, щоб не опускати зерно у вкрай суху землю. Це в підсумку призвело до скорочення посівів ріпаку в країні. Саме наявність потрібної вологи робить ранній старт посівної доречним, і в результаті чого ми очікуємо на збільшення цього року посівних площ під озимим ріпаком щонайменше на 10%. 

Оскільки ріпак є однією з найризикованіших культур, він швидше ніж озима пшениця та ячмінь вимерзає за низьких температур за відсутності снігового покриву взимку, дуже чутливий до приморозків навесні, то аграрії останніми роками постійно скорочували під ним посівні площі. Варто також зазначити, що попри високу середню врожайність (за нашими оцінками, 27,1 ц/га), саме посіви ріпаку найсуттєвіше постраждали цього літа від злив, шквалів і граду. Водночас ціна на ріпак традиційно є високою, що спонукає наших фермерів до ризику. Як на мене, вирощувати ріпак в Україні варто тільки за умови страхування посівів, в іншому разі, заощадивши певну суму грошей на старті, на фініші можна втратити набагато більше. 

— Зазвичай попит і ціни на ріпак на світовому ринку досить привабливі. Чи збережеться ця тенденція? 

— Окремо варто згадати те, що через вкрай високі температури й посуху, які фіксували цього літа в Канаді, країна суттєво не добере врожай каноли. У результаті її переробні підприємства будуть імпортувати ріпак з інших регіонів, зокрема й з України, що стимулюватиме світові ціни до додаткового зростання. Сьогодні вже йдеться навіть про те, що канадські переробники на лише імпортуватимуть значні обсяги ріпаку, а також будуть змушені закуповувати американську сою, щоб завантажити власні переробні потужності. 

Отже, ціни та попит на український ріпак поточного сезону будуть стабільно високими, тому й інтерес у наших виробників до цієї культури зростатиме. 

Високі ціни на пшеницю також стимулюватимуть аграріїв до приділення їй значної уваги у своєму озимому клині. За нашими попередніми оцінками, посіви озимої пшениці в Україні восени 2021 року можуть зрости на 2–3%. Водночас значний обсяг цьогорічного врожаю ячменю найшвидше стримуватимуть зростання закупівельних цін на цю культуру, тому аграрії будуть із більшою обережністю ставитися до його сівби. Збільшення посівів останнього ми не прогнозуємо. 

Хочу наголосити, що в разі більш ранніх строків сівби озимини за умов висіву в достатньо зволожений ґрунт варто очікувати на кращий розвиток посівів і їх більшу стійкість до зимових погодних негараздів. Отже, поточні погодні умови є сприятливими для початку осінніх польових робіт і врахування цього чинника може позитивно позначитися на майбутньому врожаї. 

— Дякуємо за оптимістичні прогнози й сподіваємось, що надана інформація стане у пригоді українським аграріям.

Джерело портал AgroTimes