Продовжуємо розповідь про вітчизняного експортера нішевих культур – одеську компанію TEKLINE, яка працює на ринку з 2009 року. Початок можна прочитати за посиланням.
Компанія TEKLINE працює на ринку вже понад 12 років. За цей час на її рахунку вже сотні укладених і виконаних контрактів на поставки українського зерна за кордон, але засновники, яким з початку самим довелося працювати трейдерами, досі добре пам’ятають свою першу угоду з закордонним покупцем.
«Це була компанія з Південної Кореї, виробник кормів для птахів, яку ми знайшли в інтернеті. Вони в нас купували просо – мова тоді йшла про 4 контейнери, це близько 100 тонн. Як не дивно, але до нас в Одесу прилетіли два представника цієї компанії, і ми вже домовлялися про поставку очно. Все пройшло спокійно, партію сформували швидко і незабаром завантажили її на корабель. Далі покупець отримав свій товар, залишився задоволеним, і ми продовжуємо з ним співпрацювати по теперішній час», – розповідає співвласник компанії Олександр Поліщенко.
Сьогодні TEKLINE постачає українське зерно й продукти переробки у 56 країн світу, і їх перелік постійно доповнюється. В ньому є як традиційні країни українського зернового експорту, такі як, наприклад, Туреччина, так й ті, куди доступ для вітчизняного зерна практично закритий – з ними нема міждержавних угод, узгоджених фітосанітарних вимог тощо. Тому «велике зерно» – пшениця, кукурудза, ячмінь – з України туди не доїжджає. «Двері» в такі країни відчиняються за індивідуальними разовими дозволами їхніх регулюючих органів і митних служб.
При цьому нішеве зерно таким чином потрапляє й в країни, які самі є провідними світовими зерновиробниками і експортерами. Так TEKLINE постачає зернову продукцію в США або, взяти для прикладу, Австралію.
«В США наша компанія продає просо, і якщо в згаданому прикладі з Південною Кореєю укладення першого контракту було спокійним, то в цьому випадку, пам’ятаю, перший раз прийшлося чимало понервувати. Велика країна, високі вимоги, велика відповідальність», – зазначає Олександр Поліщенко.
До того ж на вході на нові ринки – без різниці, великі чи малі – інколи й зараз приходиться стикатися з певною недовірою до українського зерна як такого. А ще 5-10 років тому Україна була здебільшого відома як постачальник недорого, а тому й не надто якісного товару. Цю недовіру щоразу приходилося ламати. Тепер закордонні клієнти TEKLINE вже знають, що українське біле просо аж ніяк не гірше за американське, а український зелений горох нічим не поступається канадському.
Звісно, на нашому внутрішньому ринку достатньо зерна й низької якості, але при формуванні експортної партії завжди враховуються вимоги імпортера, а вони, як правило, найвищі. Тому питання якості стоїть на першому плані, і до нього в TEKLINE ставляться максимально відповідально. Й справа не тільки в тому, щоб клієнт залишився задоволеним й надалі продовжив співробітництво з компанією: просто, як би пафосно це не звучало, в компанії так саме відповідально ставляться до іміджу України як країни-експортера зерна й прагнуть, аби бренд «вирощено в Україні» був гарантією якості.
Втім, й окрім забезпечення безумовної якості, експортеру нішевого зерна доводиться враховувати ще чимало специфічних вимог покупців, з якими практично не стикаються продавці за кордон біржевих культур.
«Як правило, ми постачаємо зерно не великому імпортеру, який потім реалізує його на своєму ринку, а безпосередньо кінцевому споживачу. Тому в нас мова не йде про тисячі тонн й відвантаження «Панамаксами». Товар відправляється в контейнерах, і це робить його практично штучним. Наші співробітники, напевне, відрізняють просо по 50 кольорам і відтінкам, щоб поставити клієнту саме те, що він очікує отримати. Ми вантажимо зерно в контейнери як насипом, так і фасованим в мішки 20, 25, 30, 50 кілограмів або біг-беги – за вимогою покупця. До того ж часто тара брендована, тобто ми друкуємо на мішках логотипи, інформацію про походження зерна, рік врожаю, регіон виробництва, як того інколи потребують й митні служби при оформленні обмежених партій», – зауважує другий співвласник TEKLINE Віктор Смединський.
Окрім зерна – проса, сорго, гороху, коріандру тощо, TEKLINE також експортує продукти переробки. Це, наприклад, борошно, яке компанія почала постачати за кордон ще до того, як цим зайнялися самі українські КХП. Як напівжартома, а наполовину всерйоз говорить Олександр Поліщенко, це саме такі невеликі трейдери проклали шлях українському борошну до багатьох країн, де тепер поважні українські виробники й агрохолдинги відкрили свої представництва чи офіси.
Кілька років тому TEKLINE поставив першу партію української крупи до Гаяни. Ви знаєте, де знаходиться Гаяна? Ні, це не в Африці – це маленька країна в Південній Америці, яка межує з Бразилією. До речі, і в Бразилії компанія теж має свої постійних покупців – від них як раз нещодавно надійшло замовлення на кілька різновидів зернових загальною кількістю близько 40 контейнерів, і наразі оговорюються деталі майбутнього контракту.
Але основну перспективу для розширення поставок українського зерна – як нішевого, так і біржового – в компанії бачать у великих країнах. Олександр Поліщенко наводить у приклад Японію. Але про це ми розповімо вже в наступній публікації. Далі буде.
