На хвилі обставин

Марія Колесник, заступник директора ProAgro Group, аналітик аграрних ринків

Що формувало цінові тренди аграрного 2021-го й чого чекати на старті нового року?

Рік, що минає, був складним та непередбачуваним: для когось — вдалим і прибутковим, для іншого — збитковим і провальним, але загалом для всіх вагомим. Цю його нетиповість ми ще не раз згадуватимемо, аналізуючи найскладніші періоди та послуговуючись набутим досвідом. Що ж до чинників впливу на ціни, зокрема на агропродовольчу сировину, то окрім тих, які мали природне походження (і вдіяти з цим ми взагалі нічого не можемо), були ще й спровоковані діями політиків, чиновників та споживачів. Водночас вага кожної з цих обставин та їхній вплив на цінові тренди є однаково важливою.  

Запах війни 

У листопаді 2021-го світ сколихнула новина про можливість широкомасштабної військової агресії Росії проти України. Поки більшість експертів, військових аналітиків та політичних оглядачів розмірковують, чи активізуватиме північний сусід військові дії, чи це черговий блеф для отримання певних преференції під час перемовин, ринки відреагували блискавично. Для них сама лише імовірність реалізації такого сценарію в найближчому майбутньому виявилася достатнім ризиком, що стимулював різке цінове зростання. 

Переважна більшість біржових аналітиків одразу почали прораховувати, який вплив на світову торгівлю зерном спричинить ембарго на закупівлю продовольства (до якого також входитиме і зерно) з РФ у разі запровадження відповідних санкцій. Про те, що рішення буде ухвалено дуже швидко, сумнівів на ринку практично не було. Як наслідок — вартість пшеничних контрактів оновила свої чергові максимуми. Зокрема, українська продовольча пшениця з протеїном 12,5% на кінець листопада подорожчала в середньому на 40%, як порівняти з початком маркетингового року. Це понад 100 дол. на тонні зерна. Як розвиватимуться події, час покаже. Втім, хочеться вірити, що брязкання зброєю залишиться лише на рівні розмов та погроз. Тим паче, що навіть самі лише розмови надаватимуть певну підтримку зерновому ринку принаймні в перші місяці наступного року. 

Протекціонізм 

Хоч як це не дивно, та Росія змусила світ пам’ятати про неї протягом всього року. Першим дзвіночком для ринку стала її гра з обмеженням експорту зерна та олійних в другій половині 2020/21МР, спрямована ніби на стримування внутрішніх інфляційних процесів, а насправді — зосереджена на перерозподілі власних експортних потоків та частки ринку серед експортерів. Цей чинник спровокував цінове зростання ще взимку 2021 року. Подальші обмежувальні кроки у вигляді динамічного експортного мита, які були застосовані зі старту 2021/22 МР, вдруге розігріли зернові ринки. 

Такі заходи, з огляду на їх поступову мінливість та трансформацію, мали довготривалий вплив і весь час стимулювали цінове зростання в Чорноморському регіоні, оскільки решта експортерів з України та Румунії також підтягували свої відпускні ціни до російського рівня. В результаті маємо циклічний процес: російські мита підвищували ціну країн експортерів, які, своєю чергою, ставали новим базисом для наступних розрахунків розміру експортного податку. Це триватиме доти, доки країни-імпортери не скажуть: «Досить!». Ціна на пшеницю досягла таких висот, що ми не можемо її собі дозволити. Для прикладу, на період з 1 по 7 грудня Мінсільгосп РФ підняв експортне мито на постачання російської пшениці з 78,3 до 80,8 дол./т, ячменю — з 65,3 до 68,3 дол./т, кукурудзи — з 53,6 до 54,3 дол./т. 

На жаль, північний сусід України не дасть про себе забути й у 2022 році, оскільки російські урядовці вже вирішили на додаток до вищезгаданого експортного мита запровадити з наступного року квотування власного експорту. Звісно, механізм розподілу квот між трейдерами буде прозорим лише для самих чиновників, а гравці ринку сприйматимуть його, як чергове невідворотне зло. 

Китайські подразники 

Другою точкою на мапі світу, до якої протягом 2021 року була прикута увага ринкових аналітиків та трейдерів, є Китай. Його торгова політика, обсяги закупівель та правила гри вже давно стали вагомим чинником ціноутворення на ринках зерна та сої. Цього року до них додався також і політичний чинник, як-от, зокрема, події навколо Тайваню, та ставлення китайського уряду до власних компаній-гігантів (широкого публічного розголосу набули історії засновника Alibaba Джека Ма та забудовника Evergrande Group). Придушення та державне поглинання китайського бізнесу відбувається на тлі заявленої нової компанії «загального процвітання» президента Китаю Сі Цзіньпіна, що начебто має подолати нерівність доходів і багатства, а фактично посилює контроль та зменшує вагу великого бізнесу всередині країни. Звісно, такі кроки ринок не міг не помітити. Тож реакція на китайські подразники була жвавою і стрімкою. 

Несталі-сталі зв’язки 

Третьою знаковою подією 2021-го стала логістична криза й проблеми з постачанням по всьому світу. Нестача робочої сили, додаткові карантинні обмеження та перевірки в портах призвели до суттєвого гальмування раніше налагоджених процесів. В результаті вантажі скупчувалися в портах, строки контрактів порушувалися, а бізнес недоотримував необхідні для своєї подальшої роботи комплектувальні й сировину. На додаток до цього влітку почали стрімко дорожчати енергоносії. Зокрема, спровоковане Росією різке зростання вартості природного газу призвело до різкого сплеску цін на мінеральні добрива. Низка провідних виробників добрив у США та ЄС заявили про часткове заморожування своїх потужностей та згортання виробництва. Наявний дефіцит добрив вже негативно позначився на посівах озимих культур і більш суттєво скорегує посівні площі під ярими. 

Корекція клімату 

Рішення цьогорічної кліматичної конференції (СОР26) в Глазго формуватимуть нові правила гри на аграрних ринках вже наступного року. Метановий пакт, вуглецева нейтральність та вуглецева від’ємність — це ті терміни, які незабаром стануть для українських аграріїв такими ж звичними, як базиси поставок та умови контрактів. І оскільки нам всім доведеться надалі жити в умовах нової реальності, то варто своєчасно на них зреагувати та використати з користю для власного бізнесу. Хоча нові кліматичні вимоги поки не дуже чітко прописані і в деяких аспектах мають доволі нечіткий вигляд, їх подальша класифікація, нормування та монетизація — це питання вже навіть не найближчого майбутнього, а нашого «сьогодні» й «завтра».

Така рішучість у питаннях, пов’язаних зі змінами клімату, вже не здається дивною чи недоречною. Пригадаймо хоча б усі природні чинники, що впливали поточного року на ціноутворення. Всі вони так чи інакше були спричинені погодними катаклізмами та стали наслідком глобального потепління. Вчені довели, що через кліматичні зміни на всіх нас чекає збільшення кількості та масштабів екстремальних погодних умов. Отже, якщо синоптики прогнозуєть сонце та тепло, то обов’язково варто чекати на посуху; якщо є прогноз на буревій, то з високою ймовірністю він стане доволі руйнівним, а може перерости і в торнадо; а рясні дощі, швидше за все, стануть першопричиною паводків. 

Погодний екстрим 

Погодних випробувань було чимало. Все розпочалося з того, що, починаючи від Різдва, через глибоку посуху, спричинену явищем La Nina, аналітики почали різко скорочувати свої прогнози виробництва сої та кукурудзи у Південній Америці. Зокрема, Бразилія зібрала лише 86 млн тонн кукурудзи (проти торішніх 102 млн), а в 2021/22 МР, за поточними прогнозами, може зібрати 118–124 млн. Наявні погодні умови в регіоні поки були сприятливими, водночас ймовірність повторного виникнення La Nina взимку цього року експерти оцінюють у 80%. За прогнозами метеорологів, з грудня по лютий на Аргентину та Бразилію чекає суха те спекотна погода. Отже наявні прогнози знову можуть знизити. 

Дісталося від погоди й Північній Америці. Так, через екстремально низькі температури наприкінці весни північні американські штати й основні канадські аграрні провінції зібрали суттєво нижчий урожай пшениці: 44,8 млн (проти 49,8 млн торік) у США й 21 млн (проти 35 млн торік) у Канаді. А через жорстку посуху влітку Канада зібрала суттєво менший урожай каноли. Прямим наслідком канадського чинника стало цінове ралі на ринку ріпаку. А через буревій Ida, що майже повністю пошкодив інфраструктуру в районі Нового Орлеану, був практично заблокований американський експорт у вересні поточного року. 

Глибока та всеосяжна посуха в країнах Центральної Азії суттєво вплинула на врожаї зернових, зокрема пшениці. І це тоді, як в Афганістані прихід до влади талібів спричинив нестачу зерна і країна опинилася на межі гуманітарної катастрофи. Її власні запаси були на дуже низькому рівні та практично відразу вичерпались, низький рівень виробництва в регіоні не дав змоги в повному обсязі компенсувати нестачу. Врешті надмірний регіональний попит стимулював чергове цінове зростання. 

Європейський континент теж зазнав погодних випробувань: сніг та морози вкрили навесні квітучі сади та виноградники Західної Європи, рясні липневі дощі, які спричинили руйнівну повінь із чималою кількістю жертв в Німеччині та країнах Бенілюксу, а також спека та посуха на Балканах, впевнено керували ціновими трендами. Після такого складного року осіння посуха в США та Черноморському регіоні вже нікого не дивувала, а сприймалась ринком як даність, дозволяючи утримати ціни на раніше досягнутому високому рівні. 

*** 

Усі події та сценарії, що розгорталися протягом поточного року, хоча й відбувалися на тлі пандемії Covid, але не керувалися нею. Так зване new normal через активну вакцинацію та сподівання на відновлення економічних процесів у світі було лише тлом, коли інші процеси ставали більш вагомими та виходили на перший план. Водночас виявлення наприкінці листопада штаму Omicron та коментар генерального директора Moderna про те, що наявні вакцини можуть бути не настільки ефективними проти нього, здатні похитнути цю рівновагу і спровокувати вже на старті наступного року черговий сплеск панічних настроїв та чергових обмежень. Схоже, нас знову поглине гальмування світової економіки та торгівлі, і не факт, що провідні країни вдруге приймуть рішення щодо накачування її грошима. 

Стаття надрукована в газеті AgroTimes, грудень 2021 року