Як без рук…

Марія Колесник, заступник директора ProAgro Group, аналітик аграрних ринків

Пандемія зламала напрацьовані роками механізми й усі традиційні шляхи взаємодії на ринку сезонних працівників для агросектору ЄС 

Другий рік поспіль європейські фермери потерпають від нестачі робочої сили та втрачають частину врожаю через марні спроби набрати необхідну кількість сезонних робітників. 

Карантинні обмеження та додаткові вимоги безпеки фактично поставили під загрозу подальшу долю виробництва у ЄС овочів, ягід та фруктів — ця сфера виявилася вкрай залежною від наявності робочої сили і не готовою до змін. А щойно виробництво фруктів та овочів сповільнило темпи й обсяги, це миттєво позначилось на їх роздрібних цінах у супермаркетах. 

Франція 

Торік у Франції навіть перукарі, офіціанти й готельні покоївки у складі так званої shadow army долучилися до збирання врожаю в розпал карантинних обмежень. Нинішнього року дефіцит робочих рук (французькі фермери зазвичай наймали мільйон сезонних працівників і кожен четвертий був не з ЄС) рекомендують компенсувати, залучаючи тутешніх студентів і безробітних. Щоправда, самі вони не виявляють особливого ентузіазму стосовно такої перспективи. Натомість запроваджені урядом обмеження ускладнюють приїзд іноземних робітників. Відповідно до нових карантинних вимог, французький фермер має подбати, щоб кожен сезонний працівник здав ПЛР-тест (не пізніше, ніж за 48 годин перед в’їздом у країну), а ще один — вже у Франції, після семиденного карантину. Тільки тоді, якщо результат буде негативним, робітник може братися до праці. Додаймо до цього ще квитки на літак, страхування на випадок хвороби та інші супутні видатки — і сезонний робітник обійдеться фермерові як спеціально запрошена зірка шоу-бізнесу. 

Попри те, що профільні асоціації намагаються допомагати фермерам, ситуацію це не надто поліпшило: площі ягідних плантацій суттєво зменшуються. Господарства обмежуються лише тим обсягом, який зможуть зібрати силами своєї родини. І така логіка в умовах дефіциту сезонної робочої сили цілком зрозуміла. Тим часом споживачі готуються до сезону високих цін на фермерську продукцію. 

Іспанія 

На певні складнощі та додаткові витрати, пов’язані із залученням сезонних працівників, скаржаться також і фермери Іспанії. У цій країні збирання ягід, фруктів та овочів зазвичай відбувалося силами робітників з Африки та Східної Європи. Через жорсткіші вимоги безпеки праці необхідну дистанцію між працівниками на полі та під час їх транспортування до місць роботи іспанські фермери були змушені залучити цього року більшу кількість сезонних робітників. Якщо до цього додати також витрати на придбання засобів особистого захисту, дезінфекції, більшу кількість одиниць транспорту та додаткові житлові приміщення для персоналу, то можна зрозуміти на скільки зросла собівартість виробництва поточного сезону тієї ж полуниці порівняно із попередніми роками. 

Підвищення мінімальної зарплати в країні також тисне на рентабельність. Водночас, щоб допомогти місцевим фермерам, іспанський уряд розробив програми підтримки та намагається спростити механізм залучення додаткової робочої сили. Зокрема, цьогоріч до Іспанії чартерними рейсами з Марокко вже прибули тисячі сезонних працівників, тому дефіциту пропозиції товарів з цієї країни очікувати не слід. 

Такий ґрунтовний підхід іспанських фермерів разом з урядом країни та їхня готовність трансформуватись під будь-які нові жорсткі вимоги, як на мене, додає іспанській продукції значних конкурентних переваг. Для порівняння поцікавилася ціною на полуницю з Іспанії та Франції в одному й тому ж великому супермаркеті Люксембургу. Так от, незалежно від виробника й обсягу фасування (чи то 200 г, чи 1 кг), вартість іспанської полуниці в середині квітня коливається в межах 4–6 євро/кг, натомість французька — від 15 до 19 євро/кг. 

Німеччина 

Ситуація з коронавірусом внесла корективи до умов праці не лише в південних країнах. Зокрема, агровиробники з Німеччини цього року також потерпають від нестачі робочої сили для збирання врожаю спаржі. Традиційно сезон спаржі в Німеччині розпочинається з великодніх свят і триває до 24 червня. Саме на великодній стіл німецькі господині готують сезонні делікатеси, а отже, і для виробників спаржі настає в цей період гаряча пора. Німецькі фермери все ще очікують на приїзд сезонного десанту з Польщі, Румунії та Болгарії. Вони розуміють, що на працівників чекають жорсткіші перевірки щодо охорони праці, а на фермерів — суворі вимоги щодо безпечних умов проживання та медичного обслуговування найманої робочої сили. 

Попри всі локдауни, гадаю, українському фермерові навіть сьогодні важко собі уявити роботу в полі чи на городі в медичній масці. А от для німецького — це вже нова реальність. Водночас, на відміну від Франції, Німеччина сьогодні є менш закритою для сезонних працівників зі Східної Європи (мова про громадян ЄС), тому й ситуація в галузі не настільки критична. 

Норвегія 

Проблемами власних фермерів із залучення сезонної робочої сили переймається сьогодні навіть така північна країна, як Норвегія. Зокрема, днями тамтешнє Аграрне міністерство повідомило, що іноземним працівникам (здебільшого вони залучені в сільському господарстві та зеленій промисловості Норвегії) буде продовжено дозвіл на проживання. Вони зможуть перебувати в країні більше ніж шість місяців поспіль, якщо нададуть негативний тест на коронавірус. Це рішення фактично є кроком на випередження. Чиновники ухвалили його напередодні гарячого сезону, коли потреба в сезонних працівниках традиційно різко зростає. Такі дії норвезького уряду є вкрай важливими, оскільки мають на меті запобігти проблемам в агровиробництві й подбати про забезпечення країни продовольством. Особливо гостро дефіцит іноземних робітників в Норвегії, як і в більшості країн ЄС, відчувається в плодоовочевому та ягідному секторах, де протягом року існує потреба в залученні тисяч додаткових сезонних робітників. Варто зазначити, що ще в березні норвезькі урядовці повідомили, що працюють над механізмом полегшення доступу до робочих місць громадянам, які проживають за межами Норвегії та мають необхідний досвід. 

Велика Британія 

Ситуація у Великій Британії подібна до загальноєвропейської, але ще додатково обтяжена Brexit. Країна протягом сезону потребує в середньому 70–100 тис. сезонних працівників, основний попит на додаткову робочу силу припадає на період збирання ягід — з травня по червень. Зазвичай лише 1% сезонних робітників — британці, всі решта — переважно з країн Східної Європи. Водночас зараз кордони Британії закрито навіть для європейців, на яких раніше припадало більше ніж 90% сезонних працівників, і через припинення свободи пересування британські фермери більше не можуть вільно набирати їх на роботу. Наявна проблема викликала доволі жваві дискусії в країні в ході якої найбільше обговорюється розмір фактичного попиту на сезонних робітників. 

Шляхи її вирішення пропонуються доволі різні, серед них і збільшення кількості внутрішньої робочої сили, підвищення рівня автоматизації, а також збільшення імпорту продовольства. Але всі вони не можуть сьогодні допомогти британському фермерові подолати різке скорочення кількості робочих рук. І все це попри те, що в країні з 2019 року діє відповідна програма залучення мігрантів. Відповідно до цієї програми в Британії торік було доступно 10 тис. шестимісячних робочих віз, а на 2021-й їх заплановано в три рази більше, але цього недостатньо і зазначена програма не може компенсувати наявний в країні дефіцит робочої сили. 

Також варто розуміти, що мігранти, які потраплять на роботу до Британії за цією програмою, мають додаткові ризики та перепони. По-перше, вони повинні сплатити 244 фунти стерлінгів (вартість візи) й надати гарантію наявних коштів (1270 фунтів стерлінгів), по-друге, витратити час на її отримання та пройти складну процедуру. І по-третє, а як на мене, найсуттєвіше, врешті вони матимуть набагато менше прав, ніж мали сезонні працівники з-поміж громадян ЄС до Brexit. Вони, зокрема, не можуть змінити працедавця або влаштуватись на постійну роботу в тому ж господарстві. Також вони не мають права взяти із собою членів своєї родини, або звертатись за будь-якою державною допомогою чи підтримкою. Усе медичне страхування та різні додаткові вимоги в цьому випадку лягатимуть на плечі британського фермера. 

Окрема проблема виникла у британських квітникарів. Більшість із них відмовилася експортувати свої квіти (раніше до третини врожаю відправляли за кордон). Деякі виробники нарцисів у Британії саме через дефіцит працівників сподіваються отримати цьогоріч бодай третину своїх звичних обсягів. Ті сезонні працівники, які за згаданою вище програмою мають право в’їжджати в Британію за візою, повинні працювати лише в секторі з виробництва їстівних культур. Зрізання квітів не потрапляє в цей розділ. Виробники квітів не мають жодних законних підстав для залучення додаткової робочої сили для своїх потреб. Сезон збору нарцисів в країні триває приблизно від восьми до десяти тижнів (з лютого по квітень), тож цього року часу для розв’язання проблем квіткарів не залишилось. 

*** 

Отже, проблема одна, країн багато і підходи та шляхи її подолання також різняться. Хто виграє в цьому протистоянні — фермер, споживач чи уряд — покаже час, але за будь-які помилки європейський споживач традиційно заплатить своїм гаманцем.  

Стаття надрукована в газеті AgroTimes, травень 2021 року