Головна Новини Наші новини Ольга Трофімцева: Виведення бджільництва з тіні – найактуальніше питання для галузі

Ольга Трофімцева: Виведення бджільництва з тіні – найактуальніше питання для галузі

80

Тема мору бджіл в Україні – не нова і з кожним роком лише набирає обертів. Чому маємо таку тенденцію останні роки та що необхідно зробити, щоб її кардинально змінити та сформувати бренд українського меду, компанія “ПроАгро Груп” розпитала у громадської діячки, в.о. міністра аграрної політики та продовольства України у 2019 р. Ольги Трофімцевої.

Виходячи з досвіду роботи на ключовій позиції в аграрному секторі, як ви вважаєте, що найбільш впливає на ситуацію щодо загибелі бджіл?

Ольга Трофімцева: Це комплексна проблема, яка вимагає комплексного підходу. Насамперед, недостатня комунікація між агровиробниками та бджолярами. Вирішення даного питання залишається одним з найбільш критичних для покращення ситуації. Другим пунктом є недосконалість державного регулювання щодо життєвого циклу засобів захисту рослин (ЗЗР) в Україні. Третій важливий момент – це робота в білій, офіційній площині наших пасічників.

На сьогодні, нажаль, більшість з них продовжують працювати без належної реєстрації. Окрім цього, на ситуацію з потравами цьогоріч вплинули також погодні умови, аномально тепла зима та інші чинники. Але ми маємо бути готовими до того, що такі умови повторюватимуться. Головним медіатором в цьому діалозі має виступати профільне міністерство.

Якщо говорити про недостатній рівень комунікації пасічників з аграріями, які кроки необхідні для того, щоб зробити їх взаємодію ефективнішою?

Ольга Трофімцева: Як показує практика, у тих регіонах, де сільгосптоваровиробники налагодили ефективний діалог з пасічниками, випадків потрави бджіл фіксується набагато менше. Така комунікація – це, насамперед, довіра і сприйняття одне одного як взаємозалежних партнерів. З боку пасічників, на мою думку, більш проактивна і конструктивна позиція має бути на рівні регіональних об’єднань виробників/асоціацій. Аграрні підприємства у всіх галузях АПК також мають керуватись принципами сталого виробництва з врахуванням аспектів охорони навколишнього середовища, збереження біорізноманіття і т.п.

Одна із передумов недостатньої комунікації – те, що в Україні досі мало зареєстрованих пасік. Як подолати цю проблему?

Ольга Трофімцева: Так, виведення бджільництва з тіні є одним з найактуальніших питань для галузі. Виробництво меду в Україні в основному зосереджено в господарствах населення – 98% і лише 2% виробляється зареєстрованими суб’єктами господарювання. Виробництвом меду в Україні займаються близько 400 тис. пасічників, які у разі їх реєстрації, є потенційними суб’єктами малого бізнесу у формі фермерських господарств та кооперативів. Фактично, на сьогодні кожен 100-й українець займається бджільництвом. Реєстрація пасік, подальша консолідація виробників – це також питання чесної ціни, яку вони зможуть отримувати за свій продукт.

Держава має розуміти потенціал даної підгалузі АПК і створювати відповідні умови і стимули для комерціалізації бджільництва і його становлення як цивілізованої ланки мікро- і малого бізнесу на селі. Такими стимулами можуть бути фокусні програми держпідтримки, податкові важелі і т.п.

Наскільки важливою є реєстрація пасік і загалом перехід у цивілізовану площину пасічників у контексті подальшої європейської інтеграції України? У цілому, що змінила для бджолярів Угода про Асоціацію з ЄС?

Ольга Трофімцева: Надзвичайно важливою. Але не лише з точки зору європейської інтеграції, а з точки зору повноцінної інтеграції українського АПК в світові економічні ланцюги. Прозорий, структурований сектор, в якому можна відслідкувати шлях кожної партії меду від бджоли до кінцевого споживача – це запорука успіху вітчизняного бджільництва в глобальному масштабі. Тим більше, що вже сьогодні ця галузь АПК є експортоорієнтованою: 70-80% виробленого в Україні меду експортується на зовнішні ринки (у 2019 році обсяг експорту меду склав 55682 т, а у першому кварталі 2020 року 16879 т, що на 2 тис. т більше, ніж за аналогічний період минулого року.)

ЄС займає лідируючі позиції серед покупців нашої продукції. За останні роки, обсяги експорту меду до ЄС зросли більше, ніж у 9,5 раза. З5761 т у 2011 р. – до 55682 т у 2019 р.

Угода про Асоціацію запустила або прискорила необхідні для детінізації сектору процеси. Тому я вважаю, що ЗВТ з ЄС і наші євроінтеграційні зобов’язання відіграли позитивну роль для вітчизняної галузі бджільництва.

Україна – на порозі перегляду Угоди про Асоціацію з ЄС, які позиції по бджільництву має відстояти/відкоригувати Україна?

Ольга Трофімцева: Основним інструментом регулювання імпорту українського меду до країн ЄС є імпортні тарифні квоти. У 2019 році обсяг основної квоти на мед збільшився і складав 5600 т на рік. З 1 жовтня 2019 р. діє додаткова квота на мед обсягом у 2500 т. У 2020 році основна квота на мед становить 5800 т.

Ці квоти українські експортери зазвичай вибирають вже в перші дні їх відкриття, але критичного впливу на експорт як такий квотування не має. Тим не менш, я б вважала за доцільне, зважаючи на зацікавленість європейських покупців в українському меді, обговорити з представниками Європейської Комісії можливості модифікації торгового режиму для даної товарної групи, в тому числі за рахунок відміни імпортних тарифних квот і введення більш адаптивної тарифної політики.

Як сформувати бренд українського меду?

Ольга Трофімцева: Бренд українського меду – це питання високої якості нашого продукту, в першу чергу. Тобто основною передумовою є забезпечення стабільно високого рівня якості меду. Іншим важливим аспектом є розвиток переробки та відхід від експорту меду як сировини. З цією метою необхідно стимулювати об’єднання пасічників в кооперативи чи регіональні кластери, які б були в змозі забезпечувати акумуляцію товарних партій, первинну переробку і, при бажанні, виробництво кінцевого фасованого продукту: українського меду в баночці з гордим надписом Made in Ukraine. Формування національного бренду меду це процес не швидкий, але, я впевнена, що через три роки це абсолютно можливо.

Дякуємо за розмову.