Торік було зафіксовано 53 випадки АЧС, тоді як у 2018 р. – 145 випадків, у 2017 р. – 163, у 2016 р. – 91 випадок.
Про це повідомляє “ПроАгро Груп” з посиланням на agroportal.ua.
Як зазначає ветеринарний лікар, доцент кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи НУБіП України Володимир Поліщук, опираючись на офіційні дані щодо чисельності спалахів цього захворювання в Україні, можна стверджувати, що хвороба пішла на спад.
За його словами, тенденція щодо зменшення спалахів АЧС в Україні, із точки зору фахової її оцінки, також зрозуміла і пояснюється тією колосальною роботою, яка була проведена з протидії цій хворобі, починаючи із 2012 р. Він виражає оптимістичні очікування щодо згасання хвороби в Україні. На його погляд, власник уже усвідомив, що дбати про тварину – це не право, а його обов’язок. І сподівання, що все обійдеться, винайдуть панацею проти хвороби – уже розвіялись.
“Свиней утримують заради вигоди. Вона зростає, коли мінімізуються затрати. Здоров’я, а особливо профілактика хвороби (біобезпека господарства) – це затратно. По-друге, варити корми (термообробка) – теж затратно. По-третє, лихо до мене не дійде, а прийде – тоді будемо думати. Подібні настрої уже пройшли”, – каже ветлікар.
Він згадує: коли АЧС тільки з’явилась в Україні, було відсутнє розуміння особливостей цього захворювання. Всі очікували високої контагіозності, думали, що занесення хвороби у популяцію диких свиней призведе до блискавичної природної їх депопуляції й залишиться лише знищити трупи, не допустивши проникнення вірусу у корита домашніх свиней.
“Наступний компонент, що відіграв роль детонатора процесу розповсюдження, – це реорганізація державної ветеринарної служби, війна, міграційні процеси, зростання кількості поїздок за місто, в інший регіон обов’язково зі шматочком сала, втрата контролю переміщення, спроба власників врятувати хоч щось і розвезення контамінованої продукції на чисті території”, – згадує експерт.
Інші фактори – засолювання сала в банки і консервація патогена на тривалий час. Низька обізнаність населення, висока щільність поголів’я свиней у домогосподарствах, складний механізм відшкодування збитків. Відсутність інструментів діагностики хвороби, фахівців, поліграфії тощо.
“З 2012 року ми вчилися боротися з хворобою практично в “польових умовах”, і досить ефективно. Звичайно, нам допомагали і фінансово, і фахово, і за цей час в країні проведено величезну роботу. Реалізовано кілька проєктів, проведено десятки обговорень, засідань уряду, держслужби, навчань, роз’яснень, і сьогодні ми вже маємо потенціал для протидії АЧС. Є інструменти діагностики, навчений персонал, а також усвідомлення загрози та розуміння того, як з цим боротись”, – підсумував Володимир Поліщук.
