Віце-президент Асоціації виробників молока Ганна Лавренюк вважає, що молочна галузь за останні роки змінилася, і чим далі, тим більше доведеться адаптуватися до нових умов господарювання, повідомляє “ПроАгро Груп” з посиланням на agroportal.ua.
“Молоде населення не хоче тримати корів, тому дедалі частіше створюються сучасні комплекси – автоматизовані, роботизовані, з крупнотоварним виробництвом, які дають можливість отримати максимальну маржинальність молочного бізнесу. Це світовий тренд, якому буде відповідати й Україна”, – каже вона.
Єдине, що сколихнуло українську молочну галузь у 2019 р., – низка незрозумілих меседжів від нового уряду, що не викликали ні довіри, ні оптимізму у господарств, які попередні 10 років, коли почало відновлюватися скотарство, багато інвестували в будівництво новітніх комплексів.
“Щоб побудувати новий молочнотоварний комплекс, тільки інвестиції в стійломісце (доїльне та інше обладнання, під’їзди, тощо) складають $6-10 тис. на одну голову. Придбати високогенетичну тварину обійдеться від $1,5-2 тис. Такі ємкі інвестиції повертаються дуже довго”, – розповідає експерт.
Тому, на її погляд, українським виробникам потрібні стабільні та прозорі “правила гри” як мінімум на 5 років. Коли фермер отримує держпідтримку, на яку розраховував, має стабільні фіскальні правила.
Також господарствам необхідна гарантія пріоритетного пільгового права на землю для того, щоб вирощувати грубі корми – силос, сіно, солому. Вони складають 70% раціону худоби, і їх неможливо вільно купити на ринку, тільки виростити.
Потрібна ціла низка змін у податковому законодавстві для того, аби стимулювати інвестиції в молочне скотарство. Найперше – послаблення фіскальної політики до виробників молока, зниження ставки ПДВ на молоко та молочні продукти. Це можливість знизити ціну на молочну продукцію на поличці, зробити її доступнішою для споживача, а отже збільшити попит на молочну сировину.
