У світі прогнозують глобальну продовольчу кризу, і розв’язана росією війна проти України – не єдиний її чинник. Якщо й справді на глобальному ринку все так погано з продовольством, може, і нам варто притримати своє зерно? Тим більше що злі язики стверджують: дворічний запас зерна в Україні є лише «на папері», а насправді у нас його впритул.
Експерти, опитані «КП в Україні», ці чутки категорично спростовують, передає «ПроАгро Груп» з посиланням на публікацію у виданні.
Так, за словами заступника директора компанії ProAgro Марії Колесник, запасів зерна в Україні справді вистачить більш ніж на додатковий рік споживання.
Економіст Владислав Банков також упевнений, що сьогодні в Україні є надлишок зерна, який призвів до падіння внутрішніх цін, і восени, якщо не буде ескалації бойових дій, у нас також буде зайве зерно.
«Проблема в тому, що його треба десь зберігати, а буквально за місяць-півтора піде новий урожай, який теж необхідно кудись відвантажувати, – каже економіст. – І це на тлі логістичних труднощів та відсутності палива».
«Упевнений, що у зерносховищах України достатньо зерна як для внутрішнього споживання на поточний рік, так і для експорту, – погоджується аналітик компанії «Центр біржових технологій» Максим Орищак. – Ці запаси були сформовані заздалегідь, значні втрати по зерносховищах не озвучували. А інформацію про підірваний елеватор у Рубіжному не можна вважати тотальними втратами зерносховищ».
При цьому експерт не виключає, що, з огляду на блокування портів, чимало зерна можуть вивезти неофіційно залізницею або вантажними автомобілями, адже корупція в країні нікуди не поділася.
Попри те, що українські експерти дуже скептично ставляться до прогнозів про голод, багато українців щиро не розуміють, навіщо нам за таких умов продавати зерно, тим більше з огляду на ще й логістичні труднощі. Може, хай полежить удома? Зайвим не буде…
Економісти пояснюють: сьогодні відбувається своєрідний обмін: Україна отримує допомогу у вигляді зброї, а Європа – буферну зону та постачання продовольства до своїх країн.
«У такій ситуації притримати зерно для внутрішнього споживання – не найкращий варіант, – каже Максим Орищак. – Виходить, «сам не гам й іншому не дам».
Можливо, росія домагається того, щоб «голодна Африка» рушила до Європи і у європейців виявилося своїх проблем по зав’язку.
Але ж зерносховища можуть знищити, і тоді зерно не дістанеться нікому. Тож найменше із двох лих – експортувати.
Марія Колесник у коментарі «КП в Україні» наголосила, що для нас гальмування експорту є критичним питанням. Причому як для виробників, яким потрібні гроші на посівну, так і для держави.
«Вважаю, що нам у жодному разі не можна гальмувати експорт нашого зерна, – зазначив Данило Монін. – Інакше курс 50 гривень за долар цілком може стати реальністю».
